Одежинка для ялинки

08.12.2006
Одежинка для ялинки

Художники малюють новорічні іграшки щонайменше з літа. (Фото автора.)

Ялинка догори дригом

      До Нового року залишається менше місяця, і любителі веселощів уже починають ламати голови у пошуках варіантів майбутнього святкування. Чи не найважливіший елемент дійства — це оздоблення приміщення й самої ялинки, мода на яке змінюється щороку.

      Європейські дизайнери, наприклад, зі своєю любов'ю до мінімалізму й чорно-білої гами дійшли до крайнощів і пропонують клієнтам новинку–2007 — штучні ялинки несподіваного чорного кольору. Ще одним неординарним «писком» нинішньої святкової моди є новорічні деревця, поставлені «на голову», тобто верхівкою донизу. Щоправда такі дизайнерські рішення хоч і є дуже оригінальними й сміливими, проте у нас не досить популярні: українці воліють бачити новорічну красуню більш-менш традиційною. І якщо не скажено-строкатою, то хоча б трішки веселою.

      Таємницями модного оздоблення ялинки цього року ділиться з читачами «УМ» директор київського салону «V&V design» Світлана Кічук: «2007 рік буде роком червоного, вогняного кабана, тому модними є й відповідні кольори: золотий, червоний, бордовий, неяскравий жовтий, абрикосовий... Тут вибір достатньо багатий. До того ж у природі все змінюється, з'являється еклектика (поєднання різних стилів). Якщо торік модним був природний стиль у вигляді рожевих, сріблястих, напівпрозорих прикрас, пір'я й живих квітів у композиціях, то зараз ялинкова мода тяжіє до направлення ретро (сріблясті та золотаві парасольки, чобітки, санчата, скрині з кованими елементами) та монохромних кольорів. З'являється також стиль кантрі, адже символ наступного року – свиня – є сільською твариною. Тобто, з одного боку, використовуються прості кольори, а з іншого – фруктово-ягідні композиції, в яких присутні й злакові культури, й овочі». Директор дизайнерського салону радить зважати також і на блиск іграшок. За її словами, вони мають бути обов'язково матовими, пастельними, оксамитовими, «приглушеними» та м'якими: совковий глянець, що так тріумфально повернувся й диктував новорічний стиль декілька років тому, вже неактуальний.

      «Стосовно форми ялинкових прикрас, то це можуть бути як звичайні кулі, так і різні бурульки, зірочки та серця, — каже пані Оксана. — Але найбільшою популярністю цього року користуються іграшки у вигляді корон, Ейфелевих веж, королівських тронів, гітар та чайничків, тобто «раритетних» виробів, які навіюють атмосферу балу Попелюшки». На запитання, як часто нині можна зустріти зображення свинок на ялинкових іграшках, дизайнер розводить руками: тут вони зустрічаються досить рідко в порівнянні з іншими елементами декору та сувенірами.

Дерево — всьому голова

      Між іншим, серед тих виробів, які прикрашають вже не новорічне деревце, а святкове приміщення, також існує своя мода. «Широко використовуються іграшки, прикрашені пайєтками та бісером, різноманітні гілочки та квіточки... Загалом же все залежить від композиції, яка створюється», — підсумовує пані Світлана.

      Серед популярних тенденцій цього сезону можна відзначити також дерев'яні іграшки для ялинки. Малесенькі сніговики, Діди Морози, коники, песики та інші живі істоти з розмальованими елементами одягу, вартість набору яких сягає 15—30 гривень, залежно від кількості фігурок, стануть особливо гарною прикрасою для дитячого свята.

      Що ж до стандартних прикрас новорічного дерева – кульок, — то їхні виробники дуже поспішають порадувати споживачів актуальним продуктом. Вони квапляться настільки, що колекції до 2007 року почали випускати більш ніж півроку тому. Наприклад, на підприємстві «Гардіан-плюс», що в селі Клавдієво Київської області, кипить робота. Директор підприємства Василь Бакун також переконаний, що блискучі прикраси нині не в моді: «Цьогоріч ми виробляємо ялинкові кульки переважно червоних та синіх кольорів, — пояснює він, — але вони обов'язково мають бути матовими».

      Дійсно, серед готових виробів та «напівфабрикатів» у цеху, де на однотонні кулі наносять малюнки, переважають відтінки вищезазначених кольорів. А витвори мистецтва починаються зі скляних трубочок у метр завдовжки, які називаються бульками. Кожна з них ділиться надвоє, і відтоді ці «зародки» куль починають жити самостійним життям. Точніше, це життя у них «вдихають» (у прямому сенсі!) вправні працівниці, перед тим добре розігрівши кожну трубку 1500-градусним вогнем та перетворивши її на велетенську «намистину», що тримається на двох «хвостиках». Один із них відривають, а у другий дмухають, доки куля не набуде необхідного діаметру.

      Після такого перетворення на місці видаленої «пуповини» назавжди залишається невеличкий пухирець. Василь Бакун розповідає, що це і є ознака ручної роботи: кулька, зроблена автоматом, виглядає ніби розділеною навпіл опуклою смужкою, тоді як «людська» є цільною, але з цим кружальцем на «дні». «Ще одна відмінність полягає у товщині трубки, до якої кріпиться «капелюшок» уже готової кулі, — розкриває таємниці далі директор підприємства, — у нас вона невеличка, а от машина працює з більшими розмірами».

      Щоб прослідкувати подальшу долю прикрас, прямуємо до наступного цеху: там прозорі кулі зсередини фарбують у срібний розчин аміаку та срібла. Далі шляхи дзеркальних сфер розходяться, адже кожна з них має бути пофарбована у свій колір. Після цього поділу вони потрапляють до  приміщення, де майстрині пензля малюють на однотипних тільцях кульок різнокольорові й строкаті візерунки. Ще одна мить – і поверх акрилової фарби лягає сріблястий або золотавий пилок, що надає готовим ялинковим іграшкам вигляду святковості.

      До речі, придбати клавдієвські іграшки в Україні майже нереально: їх замовляють передусім або закордонні покупці, або наші компанії: у корпоративних цілях. Звичайні ж українські споживачі й досі надають перевагу дешевим китайським товарам. Але не настільки вже вітчизняні ялинкові прикраси й дорожчі: нанести власний малюнок на кулю діаметром від 60 до 150 мм коштує 1,5 – 15 гривень, залежно від складності зображення. Для справжнього витвору мистецтва цих коштів зовсім не шкода.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>