З 4 грудня 1996-го року бере початок точка відліку історії гурту «Тартак». Тепер їм — 10. До святкування «тартаківці» вирішили підготувати ювілейний концерт, п’ятий диск «Сльози та соплі», а також відео на нову пісню «Я не знаю». Сотні шанувальників, друзів і фанатів. До речі, Сашко Положинський вважає, що ніяких фанатів у нього немає — є люди, які просто люблять «Тартак» і люди, які його терпіти не можуть. У понеділок у «Лаврі» зібралися тільки шанувальники. Але замість простору на них чекала тіснява і задуха. Концерт проходив у стилі Сашка Положинського, тобто не дозволялося розпивати спиртні напої і курити. Нібито все було добре, але без випивки народ розучився драйвувати. Сашко спочатку трохи розгубився, бо віддавав себе публіці повністю, а хвилі заряду не отримував. Відомі пісні спиймали на ура, а нові слухачі ще не знали як сприймати.
Пісні з нового альбому «Сльози та соплі» відрізняються від попереднього репертуару гурту. Що не пісенька, то дівчина-стерва. Вона може бути навіть найкращою, але все одно щось не так: то поп-корн їсть під час перегляду стрічки в кінотеатрі, то водиться з папіками на джипі, то взагалі не доганяє, як їй пощастило зустріти такого офігенного чувака, як Сашко. Чувак, без сумніву, супер, але чомусь заразився недовірою до дівчат-шанувальниць. Коли дівчинка вийшла на сцену подарувати ведмедика, то Сашко з підстьобом зігнав її зі сцени словами: «Я на сцені не кохаюся». Біля входу бачила дівчат із букетами троянд. Одна з них відважилася продарувати квіти Сашкові, але потім явно пошкодувала, бо Положинський не припиняв приколюватися: «Спасіба, дєвачка. Какіє цвєточкі». Ну, і так далі.
Весь альбом «Сльози та соплі» у сердечках, але любов’ю там навіть не пахне. Пісні драйвові, та упродовж цілого концерту жодної здорової усмішки від фронтмена так і не дочекалися. Здивовано сам собі усміхнувся, коли забув слова нової пісні. Його весь час щось непокоїло. На сцені цих проблем просто не могло бути, бо все досить добре продумане і підготовлене відео, кліпи, освітлення тільки підкреслювали десятирічний фаховий досвід. Причина була на чуттєвому рівні. Швидше за все, дратувала публіка, яка тільки розрухалася після півторагодинного виступу, теляча ніжність дівчат, заморожені хлопці далеко від сцени, які частенько вибігали на перекур, бо в галереї курити заборонено, загалом публіка, не звикла до концертів без пива.
Святкування ювілею підходило до завершення. В залі панували «нормальні» враження, а на сцені бракувало щастя. І тут Сашко підходить до хвилі рук шанувальників і віддається їй повністю. Так! Є! Щастя вдарило по голові любов’ю його друзів. Вони передавали один одному Сашка в повітрі, і це було найбільшою нагородою і подарунком за цілий вечір ювілейного концерту.