Розмови про необхідність встановлення пам'ятника легендарному козацькому полковнику Івану Богуну у Вінниці тривають уже давно. Однак досі справа з місця так і не зрушила, тому центром усіх урочистих заходів, пов'язаних із добою Хмельниччини, в обласному центрі залишається скромний пам'ятний знак на честь відомої битви під Вінницею в березні 1651 року. Тоді невелика залога фортеці під керівництвом полковників Івана Богуна та Семена Височана відстояла місто від значно чисельніших польських сил, вдавшись до військової хитрості. Вночі крига Південного Бугу була продірявлена безліччю ополонок, які притрусили соломою. На другий день під польськими частинами вона провалилась, поховавши у воді багатьох наступаючих.
Наразі обласну «столицю» випередило село Кальник Іллінецького району. (Колись воно було полковим містом, до підлеглої йому території на правах сотенного містечка входила Вінниця, а Кальницьким (пізніше — Вінницьким) полком у 1651-59 роках командував Іван Богун.) Кілька днів тому тут відкрили пам'ятник легендарному полковнику, героєві битв під Берестечком, Монастирищем, оборони Умані.
Іронія долі в тому, що відкривали його двічі: спершу з ініціативи відомого на Вінниччині козака Володимира Лебедевича це було зроблено в минулу п'ятницю із запрошенням представників громадськості, обласної організації «Нашої України», священиків УПЦ Київського патріархату, які освятили монумент. Відбувалося це без представників влади (яких, за їхніми словами, навіть не поінформували).
Уже відкритий пам'ятник вдруге було відкрито в офіційній обстановці у вівторок за звичним сценарієм: виступи голови райради, райдержадміністрації, обласного військового комісара, полковника місцевого козацького полку. Після урочистого перерізання стрічки в присутності почесного караулу були посвячені у козаки кальницькі хлопчики, які стоїчно дочікувались на холоді цієї процедури.
Усе відбувалось як і належить. Залишилось лише непорозуміння: чому обидва дійства не можна було об'єднати в одне? Втім iз часом причини таких непогоджень забудуться, а пам'ятник Івану Богуну залишиться. Тим паче що відкриття його у переддень офіційного святкування ювілею Переяславської ради має принциповий характер: непокірний полковник не погодився з рішенням ради і відмовився присягнути на вірність московському царю. В наступні роки він обстоював позиції незалежної України, не пристаючи ні до пропольських, ні до проросійських сил, за що був розстріляний поляками поблизу Новгород-Сіверського в лютому 1664 року. До слова, його соратник по захисту Вінниці Семен Височан був схоплений через два роки російськими військами і доставлений у Москву, де він і загинув.