...Маршрутка починає лізти під гору і водій вмикає нижчу передачу. При цьому важіль коробки передач висмикується і залишається у нього в руці. Водій нервує, пасажири в шоці. Він швиденько запихає важіль на місце. Маршрутка їде, але у механізмах щось тріщить. На перехресті водій зупиняє мікроавтобус, витискає ручне гальмо і вмикає аварійний сигнал. Потім знімає важіль і накриття з коробки передач. Крізь діру в підлозі видно асфальт. Уже зовсім збитий з пантелику, з руками брудними від мастила, водій починає порпатися в коробці передач. На світлофорі — зелене. Машини позаду сигналять. Нарешті впорався. Ми «знімаємось з ручника» і рушаємо. Маршрутка їде, але в коробці все одно тріщить, тож історія повторюється на кожному перехресті.
Подібні «приколи» (свідком вищезгаданого я сам став недавно) може розповісти кожен, хто їздить у громадському транспорті. Всі знають, як деренчать усі деталі у давно вже «пенсійного віку» автобусах і як «літають» невеличкі, до краю «запаковані» маршрутки, проштовхуючись «закоркованими» дорогами в години пік. Але найстрашніше, що коли раніше аварії пасажирського транспорту робили сенсацію, то зараз вони трапляються мало не щодня.