Його друзі кажуть, що у своєму юному харківському житті він завжди примудрявся не бути людиною юрби. Неначебто як усі, але водночас — інший. Престижна десятирічка Харкова, музична школа, «ін'яз» університету. Словом, повний набір перспективного хлопчика, якому навіть совдепівська одноманітність апріорі обіцяла життя не таке, як в інших. Отож, коли наприкінці 80-х Сашко Горелик раптом почав читати на першому комерційному телеканалі міста у власному перекладі новини дуже нетутешньої компанії Сі-Ен-Ен, усі подумали, що хлопець нарешті стартував у визначеному йому долею напрямі. Але тоді ніхто і припустити не міг, наскільки далеко від рідного міста його заведе розпіарений бренд американської мрії.