Борг віддано

      Отже, сталося: парламент України прийняв закон про визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом українського народу, а Президент підписав цей акт наступного ж дня. Тобто вчора, як і слід було очікувати, мало не першою на подію зреагувала Москва. Офіційний представник МЗС Російської Федерації Михайло Каминін з жалем розповів пресі, як «ми намагалися пояснити нашим українським колегам, що такого роду питання повинні розглядатися істориками-фахівцями в рамках існуючих двосторонніх відповідних механізмів, і що це питання не варто політизувати». На щастя, українцi цього разу  виявилися надто «впертими», аби вирішувати питання українського Голодомору у «двосторонньому» порядку, тож у власній країні дали собі раду самі.

      Утім згадка про реакцію Росії знадобилась виключно для зайвого наголосу: прийнятий закон — великий крок уперед на шляху подолання старих залежностей, стереотипів, страхів і тому подібних політичних комплексів. Шкода, що таку просту річ зрозуміли далеко не всі народні обранці — зокрема, як вже повідомляла «УМ», з фракції «Регіонів» за прийняття закону голосувало лише двоє нардепів, а фракція комуністів утрималася від натискання кнопок у повному складі. Навряд чи подібна позиція «Регіонів» додасть плюсів цій партії (вочевидь, це усвідомлюють навіть такі затяті «регіональники», як Чорновіл та Герман), а комуністам — то й поготів.

      Однак наразі проекція закону на рейтинги політичних сил має другорядне значення. Важливіше відслідкувати, який саме законотворчий продукт ми отримали «на виході». Передусім нагадаємо, що на голосування в парламенті виносили два законопроекти — президентський та альтернативний йому документ, представлений фракцією «Регіонів». У підсумку 233-ма голосами «за» був прийнятий варіант, запропонований Віктором Ющенком. Щоправда, не обійшлося без деяких поправок до президентського тексту: так, приміром, у статті про визнання Голодомору геноцидом слова «українська нація» були замінені на «український народ». Але ключове поняття — геноцид — залишилось без змін. (У той же час фракція «Регіонів» намагалася всіляко обійти гострі кути і замість терміну «геноцид» застосувати довгу й розпливчасту тезу про наявність у 30-ті роки «злодійських дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів СРСР у результаті штучного Голодомору»).

      Друга істотна поправка стосується норми про заборону заперечення Голодомору. В остаточній редакції Закону сказано так: публічне заперечення трагедії «визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним». Це, як ми бачимо, певне пом'якшення первісного варіанту закону, в якому Президент заклав норму про адміністративну відповідальність. Відомо, що в ході обговорення законопроекту фракція «Регіонів» наполягла на тому, щоб прибрати слово «забороняється» з тієї статті документа, де йдеться про заперечення Голодомору. Проте, як вважає голова президентського Секретаріату Іван Васюник, це мало що змінює по суті, адже, коли те чи інше діяння кваліфікується як протиправне, це означає, що за скоєння його громадяни будуть нести відповідальність згідно із законодавством. Він також додав, що питання відповідальності за порушення цього закону потребує подальшого вивчення, бо цілком імовірно, що виникне необхідність вносити зміни до інших законів або кодексів, котрі якраз і регламентують поняття відповідальності.

      Те саме пізніше скаже й автор закону: Віктор Ющенко, повідомляє прес-секретар Президента Ірина Ванникова, вважає, що відсутність чіткого покарання за заперечення факту Голодомору ще стане предметом дискусії. А загалом глава держави цілком задоволений прийняттям закону і вітає його узгоджений варіант, незважаючи на внесені до тексту зміни. За словами Ванникової, Ющенко зауважив, що поправка формулювання «українська нація» на «український народ» відповідає нормам Конституції, адже саме ці слова чітко артикульовані в Основному законі. Поза цим, Ющенко оцінює ухвалення закону про Голодомор як історичний акт, який консолідує український народ і яким «український парламент віддає свій борг вшанування поколінь, які не пережили цей Голодомор».

ПРЯМА МОВА

      Один із розробників закону про Голодомор, виконувач обов'язків голови Інституту національної пам'яті Ігор Юхновський, прокоментував для «УМ» внесені зміни таким чином:

      — Поправки нормальні і цілком припустимі. Існують міжнародні конвенції, яким мають відповідати прийняті в нас закони. І справа тут у тому, що наші уявлення про націю і народ не відповідають англійським поняттям nation та people. В англійській мові слово nation не тотожне нашому «нація», означає воно сукупність людей різної етнічної приналежності, що проживають на одній території. Це, скоріше, державотворчий термін. А от слово «народ», тобто people, якраз наближене до того, що ми вкладаємо в поняття нації... Це тільки в Радянському Союзі визначення нації базувалось на окремості певної групи людей від інших, на цьому ж будувалось тоді і поняття «націоналізм», що мало негативне забарвлення...

      Що ж до другої поправки, то зняття норми про відповідальність є, звісно, поступкою з нашої сторони. Але в законопроекті від «Регіонів» не було взагалі ніякої відповідальності — вони трактували це як зазіхання на свободу слова. Але, врешті-решт, з Євгеном Кушнарьовим була досягнута домовленість щодо того, аби замінити поняття заборони на поняття протизаконної дії. Таце, в свою чергу, не сподобалось «Нашій Україні», тож у підсумку виникло формулювання про дії «протиправні»...