До бар'єру! Мовного

      Сергій Мельничук, очевидно, належить до тих правдолюбів, яких недолюблюють ні вороги, ні друзі. Принаймнi поки я намагався розшукати його телефон через знайомих представників проукраїнських організацій (приблизно з десяток), захоплення вчинком студента Східноукраїнського національного університету (СНУ) ім. В. І. Даля висловив лише один. У голосах решти відчувалася певна втома. Що вже казати про його... опонентів.

      До Жовтневого суду Луганська із позовною заявою про визнання навчання російською мовою неправомірним і дискримінаційним та стягнення моральної шкоди Сергій Мельничук звернувся 12 грудня 2005 року, але журналісти і політики знають його як борця за мовні права щонайменше з 1998 року.

      Якщо виходити з матеріалів судового засідання, студента-заочника тоді ще першого курсу факультету соціології, мовознавства та журналістики СНУ не влаштовувало, що лекції читали мовою сусідньої держави, викладачі з ним спілкувалися нею ж, а в комп'ютерному класі відсутня клавіатура з українською абеткою. Останній пункт доволі характерний: сьогодні в Луганську на пошуки подібної клавіатури треба витратити багато часу.

      Мельничук не відразу звернувся до Феміди — спершу зі скаргою пішов до ректора Олександра Голубенка. Олександр Леонідович, наскільки можна зрозуміти, лише раз особисто відповів студенту, після чого переклав цей обов'язок на підлеглих, що лише додало студенту-українцю додаткових аргументів у його юридичному протистоянні з університетом. Який — чого й слід було очікувати — жодної його вимоги не задовольнив. Обгрунтування залізне: в групі, де навчався Сергій, 91,3% його однокашників висловили бажання навчатися російською. Або 21 з 23-х. Демократія — без берегів. Навіть за межі закону виплескує. Що, зрештою, суд і встановив.

      А перед тим він же встановив — з пояснень декана факультету Тетяни Миронової та письмових відповідей ректора Голубенка — що на час судового засідання Сергій Андрійович уже не є студентом — за підсумками зимової сесії відрахований за неуспішність. Позивач цього не оскаржував, тим більше, що в нього тут залізний аргумент: «порушення його конституційних прав на отримання освіти державною мовою завдає йому душевних, моральних, психологічних страждань, пов'язаних із занепокоєнням, нервозністю, обуренням, приниженням, відчаєм». Як наслідок, він «змушений був залишити навчання і зайнятися захистом своєї людської, громадської і національної честі й гідності». Яку Мельничук оцінив спочатку в 10 тисяч, а потім суму подвоїв.

      Пояснення представників університету: повний перехід на українську мову навчання — процес тривалий, але вже сьогодні 25% викладачів читають лекції державною мовою (Мельничук у телефонній розмові з кореспондентом «УМ» стверджував, що сторона відповідача спочатку взагалі заявляла про стовідсоткову українізацію ВНЗ, але після опитування свідків змушена була погодитися на значно менший відсоток). Однак моє власне опитування джерел всередині СНУ показало, що офіційний відсоток україномовних викладачів сильно завищений. Мінімум у три рази.

      У підсумку суд задовольнив позовну вимогу студента, але частково. Щодо мови навчання, навіть луганський суд змушений був «визнати протиправною діяльність Східноукраїнського університету ім. В. Даля» і зобов'язав його навчати «Мельничука С.А. згідно з чинним законодавством — українською мовою». На користь позивача суд стягнув 1000 гривень. А от у задоволенні інших вимог — визнати неправомірними дії ректора і його підлеглих під час листування з позивачем тощо — суддя Інга Чаркіна відмовила.

      Як і слід було очікувати, обидві сторони виявилися таким рішенням незадоволеними. Щоправда, поговорити з відповідальними особами СНУ мені не пощастило: у приймальні ректора мене направили по роз'яснення до прес-служби університету, де ніхто не брав слухавки. Однак на одному з місцевих сайтів оприлюднили заяву декана факультету журналістики про намір вузу оскаржувати рішення Жовтневого суду. А Сергій Мельничук уже відніс свою заяву до Апеляційного суду області. Крім того, він звернувся до того ж таки Жовтневого суду з позовом проти прокуратури Жовтневого району, яка, на його думку, надто мляво реагувала на його звернення щодо ситуації в СНУ.

      Коротко кажучи, класична битва одинака iз системою. На моє питання, чи хтось допомагає йому в його змаганнях, Сергій відповів, що реальну допомогу він отримав лише від народного депутата Левка Лук'яненка, до якого звернувся лише після того, як йому відмовили в секретаріаті Президента. Мовляв, лише після клопотань Левка Григоровича суд узяв його позов до розгляду. Всі інші бояться репресій, та й сам він відчуває певний морально-психологічний тиск. Хоча не можна казати й про особливу результативність того тиску. Дивно, але з 1 вересня Мельничук знову є студентом усе того ж СНУ. Точніше — одного з підрозділів університету — Навчально-наукового інституту права та історії. Де його, згідно з рішенням суду, мають навчати українською.