Без Любові

      Любов Григорівна Поліщук народилася в простій омській робітничій родині. Її ніхто не вчив по-американськи тримати посмішку, її життя не було схоже на успішну і встелену трояндами долю Софі Лорен, з якою її порівнювали журналісти, а вона все одно keep smile. Тримаючи посмішкою на цьому світі багатьох своїх шанувальників, які впізнавали в цій життєрадісній і жадібній до життя актрисі свої сумніви і гризоти життя і вчились у неї куражу і мудрості. Навіть її остання робота — колоритна роль мами Віки Прутковської в серіалі «Моя прекрасна нянька», яка принесла їй друге місце у всеросійському рейтингу популярності, була комічною і соковитою, і це при тому, що під час зйомок актриса серйозно хворіла, потрапляла в лікарню із болями в хребті, у неї відмовляли ноги. Сім'я Любові Поліщук: 22-річна донька Марієтта і чоловік — художник Сергій Цигаль не коментували її хворобу, це була закрита інформація, сама актриса не мала звички скаржитися і сповідатися журналістам.

      Шлях до червоних доріжок і професійних премій у Любові Поліщук був банально довгим і банально тернистим. Народилася в Омську 21 травня 1949 року, в школі займалася співами. На екзамени в творчі вузи Москви запізнилася і вступила у Всеросійські творчі майстерні естрадного мистецтва, де познайомилася з майбутнім чоловіком Валерієм Макаровим. Одружившись і отримавши дипломи в 1967 році, вони разом поступили на роботу в Омську філармонію, де вона була актрисою розмовного жанру, вела театралізовані програми. В 1972 році народився син Олексій (нині відомий актор Олексій Макаров), але шлюб розпався. Її запросили в Москву — спочатку в Мюзік-холл, потім у Театр мініатюр (нині театр «Ермітаж»), де протягом семи років зіграла в найпопулярніших виставах — «Чехонте в Ермітажі», «Здрастуйте, Гі де Мопассан», «Хроніка широко оголошеної смерті», «Принцип Пітера» та інших. В кіно дебютувала яскравим епізодом у фільмі Марка Захарова «Дванадцять стільців»: її танго з Андрієм Мироновим зіграло і блискучу, і фатальну роль. Після фільму її запам'ятали, але на зйомках, коли Миронов мав кидати партнерку просто на підлогу, їй не підстелили м'якого матрацу, і вона, впавши спиною на бетон, дуже пошкодила хребет. З тих пір її переслідували болі в позвонку. У професії не так усе просто: кожен епізод — блискучий і яскравий, але головних ролей не дають — вона посварилася з керівництвом «Мосфільму». Заборону зняли тільки на початку 90-х, із цього ж часу починається активна робота в приватних московських театрах і антрепризах. На її рахунку — яскраві ролі в стрічках «Інтердівчинка», «Любов з привілеями», «Ширлі-мирлі», «Моя морячка», «Бабій», «Тихі омути» та інші.

      З осені 2005 року актриса систематично лікувалася, їй видалили частину хребта, у вересні 2006 року Поліщук поклали в одну зі спеціалізованих московських клінік. Після курсу лікування актрису виписали додому, приписавши сильні знеболювальні. Так вдома, в оточенні близьких людей, вона й закінчила свій земний шлях. Співчуття родині Любові Поліщук висловив Президент Росії Володимир Путін. Панахида за актрисою пройде 30 листопада, місце поки уточнюється.