Пам'ятемор подолано

      А починався вчорашнiй сесiйний день зовсiм неоптимiстично. БЮТівець Олександр Турчинов висловлює пропозицію вшанувати пам'ять загиблих внаслідок Голодомору хвилиною мовчання. Всі підіймаються зі своїх місць. І навіть представники Компартії. На жаль, на цьому єдність депутатського корпусу припиняється: обидві частини сесійної зали визнавали Голодомор, але не всі збиралися вважати його геноцидом. Фактично навколо цього слова й розгорнулися вчорашні баталії у Верховній Раді.

      «Голодомор — трагедія, але не геноцид», — бубонів з-за трибуни «регіонал» Василь Хара і пояснював, що нема доказів, ніби «організатори винищували людей через те, що вони були представниками певної нації, раси чи релігії», що від голоду страждали й на Поволжі, Уралі, Кавказі тощо. У відповідь «регіонали» навіть подали свій законопроект про Голодомор. Як уже писала «УМ», він майже повністю копіює президентський проект, от тільки уникає слова «геноцид». Політики неукраїнської спрямованості наводили багато аргументів на користь саме таких «позагеноцидних» розкладів: і те, що відтак зіпсуються стосунки з Росією, і те, що парламент не уповноважений визнавати акт злочину (а таким, за Кримінальним кодексом, є геноцид). А комуніст Олександр Голуб побачив найбільшу загрозу в «використанні людської трагедії задля створення ілюзії обраності українського етносу та формуванні на цій основі соціального середовища для розповсюдження ідеології та практики неофашизму».

      Ні комуністи, ні «регіонали» не голосували навіть за те, щоб внести до порядку денного розгляд президентського законопроекту про Голодомор. Власне, таких голосувань було аж троє. З першої спроби рішення не пройшло: 222 «за» (голоси «НУ», БЮТ, СПУ, заради справедливості додамо, що «пілотне» волевиявлення підтримали й шестеро «регіоналів»). Кілька «помаранчевих» депутатів одразу обурилися, бо, хоч голосували за зміни до порядку денного, проте електронна система їхніх «кнопок» не врахувала. Мороз повірив у цей аргумент і запропонував повернутися до голосування. Його підтримали 228 депутатів. Потім ще одна пропозиція, знову ж таки про внесення проекту до порядку денного, на табло — хистка, але більшість у 227 голосів. Поміж комуністів та «регіоналів» тільки одна людина підтримала всі пропозиції — екс-прес-секретар Януковича Ганна Герман.

      Щодо іншого учасника коаліції — соціалістів — то їм та ватажку СПУ Олександру Морозу вчорашнього дня випала нагода повторити ту гру, яку свого часу обрав Володимир Литвин та його фракція. Це гра в стояння «над сутичкою». В умовах, коли двісті депутатів виступали за визнання Голодомору геноцидом української нації, а інші двісті цьому противилися, Соцпартія виконала амплуа так званої золотої акції. І ця акція була на тому боці, де стояли «НУ» та БЮТ. Олександр Мороз одного разу навіть огризнувся в бік «антикризової коаліції», коли комуністка Алла Александровська закликала його «проявити нейтральну позицію» і «не нав'язувати свою позицію парламенту». «Я знаю, що я Голова Верховної Ради, — відповів Мороз, — але якщо ми абсолютно зрозумілих питань не хочемо розглядати... Я не держу це місце, хочу, щоб ви це знали».

      З іншого ж боку, Мороз не забував говорити такі слова, які б свідчили, що він таки учасник «антикризової коаліції» і зовсім не дрейфує у бік парламентської опозиції. Наприклад, згадуючи свавілля Сталіна, він зазначив, що для недопущення подібної диктатури Україні треба й далі розвивати політичну реформу. Як кажуть, що курці смерть — то для інших свято...

      Після дискусій депутати розійшлися на перерву. Перед тим у підсумковому слові Олександр Мороз повідомив, що напередодні розмовляв про Голодомор із Президентом. Вони зійшлися на тому, що відповідний закон треба приймати. При цьому Президент погодився на те, щоб у його законопроекті було змінено кілька пунктів. «Найперше це стосується доповнення до преамбули щодо співчуття народам інших країн, які раніше входили до СРСР, і які понесли жертви внаслідок Голодомору, — повідомив Мороз. — Це повністю знімає ту проблему, ніби ми приймаємо закон проти когось. Це знімає будь-які домисли щодо претензій до сусідів. Підкреслює правду не тільки стосовно українського селянства, але й проти Кубані, Поволжя, Молдови, Білорусі, Казахстану та інших регіонів тодішнього Союзу». Ще одна принципова домовленість стосується визначення «українська нація» (як жертви геноциду). Замість цього словосполучення у законопроекті мав з'явитися «український народ». «Заміна слова «нація» словом «народ» випливає з конституційного визначення і відповідає суті питання», — пояснив Мороз.

      Ці компромісні тези підтримали і БЮТ, і «Наша Україна». Але домовленості знову не влаштували Партію регіонів та комуністів. Після перерви Євген Кушнарьов запропонував визначити в законопроекті слово «геноцид» як «злодійські дії тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямовані на масове знищення частини українського та інших народів СРСР в результаті штучного Голодомору 1932—1933 років». Проте, зазначив у відповідь «нашоукраїнець» В'ячеслав Кириленко, таке визначення насправді «спростовує геноцид українського народу».

      Коли це число «УМ» уже готувалося до друку, парламент прийняв-таки закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Він пройшов у «компромісній» редакції, як і домовилися Президент та Голова Верховної Ради. «За» — 233 депутати: 118 — від БЮТ, 79 — «НУ», 30 — СПУ, 2 — ПРУ (Герман і Чорновіл) і 4 позафракційних. Перед тим парламент не зміг прийняти «дистильовані» законопроекти від Президента (198 голосів) і Партії регіонів (193). В обох випадках «промовчали» фракції СПУ та КПУ.