Днями в Полтаві завершився другий (і, сподіватимемось, останній) етап судових слухань справи «карлівського» серійного вбивці Руслана Худолія. «Україна молода» вже розповідала про те, що 30 грудня 2005 року колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області винесла йому найсуворіший вирок — довічне ув'язнення — за позбавлення життя 29 людей. Однак уже тоді було відомо: визначений Фемідою страхітливий список жертв бузувіра не повний. Адже під час слідства він згадав, як у тому ж таки Карлівському районі в 2000 і 2001 роках убивав ще двох земляків — колишнього працівника міліції та стареньку пенсіонерку. Та оскільки за ті злочини вже «мотали строк» мешканці села Попівка Анатолій Івашина та Олександр Степанов, на яких задля справної цифри «навісили» згадані вбивства наші «доблесні» правоохоронці, то «приєднати» їх до першого вироку Руслану Худолію служителі Феміди просто не могли.
Власне, сама можливість слухання справи за цими двома вбивствами з'явилася лише після того, як на початку 2006 року Верховний Суд України переглянув справи обох невинних чоловіків (один із них за «помилочки» фальсифікаторів уже встиг відсидіти в колонії 6 років, інший — п'ять) і випустив їх на волю. До речі, той же Верховний Суд суттєво пам'якшив вирок молодшому брату Руслана Худолія Олександру, котрому слідством та Апеляційним судом була інкримінована, так би мовити, повноформатна співучасть в одному, але «найгучнішому» вбивстві одразу п'яти членів родини Чивахових: довічне ув'язення йому замінили на 15 років позбавлення волі. Нагадаємо також, що ще один подільник серійного убивці — уродженець Закарпаття Василь Бук, із яким той починав свою злочинну діяльність майже одразу після служби в армії, до суду взагалі не дожив — армійського «кореша» Руслан застрелив поблизу Полтави незадовго до свого арешту.
Тож тепер він перебував на лаві підсудних один. Парадоксально, але факт: саме зізнання у скоєнні цих двох злочинів і підтвердження їх у суді стало, можливо, найкращим вчинком у мерзенному житті душогуба. Хоча б тому, що це зізнання нарешті зняло жахливий тягар звинувачень у вбивствах із людей, які насправді нікого не вбивали... До суто кримінального портрета справжнього серійного вбивці останні судові слухання якихось нових штрихів не додали. Як і решту своїх жертв, колишнього правоохоронця і пенсіонерку він убив тільки тому, що вони «заважали» йому поживитися їхніми грошима та майном. Тож ці два вбивства Апеляційний суд «оцінив» у 15 років позбавлення волі. Але з урахуванням згаданого попереднього вироку та на підставі законодавчої норми, яка передбачає поглинання менш суворої кари більш суворою, остаточне покарання Руслану Худолію визначене у вигляді довічного ув'язнення.
У суді від останнього слова він відмовився. При цьому зазначив, що з вироком погоджується і оскаржувати його не буде. Хоча подібна заява, звісно, не позбавляє засудженого права на подання касаційної скарги до Верховного Суду. Однак навіть імовірність такої скарги не перекреслить жахливих діянь серійного убивці на теренах Полтавської, Закарпатської областей і в Криму. За словами прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Полтавської області Анни Рибачук, Русланом Худолієм «убито 31 особу, вчинено 4 замахи на позбавлення життя, 26 епізодів розбійних нападів, 7 крадіжок та 6 епізодів незаконного поводження з вогнепальною зброєю».
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
