Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Майстер-клас з убивства поганого актора проводить Андрiй Жолдак. (Фото PHL.)
Андрій Жолдак нині живе у Берліні. Перевіз туди свою родину, віддав дітей до німецької школи, багато і з задоволенням працює, продовжуючи примножувати свою славу одного з наймодніших режисерів Європи. А всього лише два роки тому ми махали йому хустинками, проводжаючи з посади головрежа Харківського театру імені Шевченка і дружно розводили руками з приводу того, що знову не можемо утримати найдостойніших. Але такі, як Жолдак, не забуваються ні через два, ні через більше років. До того ж він і сам не дасть про себе забути: днями епатажний режисер завітав до Києва, де прочитав лекцію на тему «Як убити поганого актора» та заанонсував «Дні сучасного театру», під час яких будуть зіграні останні вистави режисера Жолдака.
Вочевидь актори столичних театрів назву лекції метра сприйняли занадто буквально, а тому в лекційному залі зібралися здебільшого журналісти. Мабуть, думаючи, що їм уже точно нічого не загрожує. Насправді ж дісталося всім — і журналістам, і акторам, які вирішили «відсидітися за лаштунками». Представників ЗМІ Жолдак уже традиційно шокував своїми заявами та пропозиціями, а українських артистів Жолдак укотре назвав «заляканими рабами, що живуть у концтаборах».
За словами Жолдака, в Україні сучасного театру немає взагалі. Є театр зразка сторічної давнини, нудний, банальний і нецікавий, який від сьогоднішнього дня давно відстав і навіть не здатен це усвідомити. Треба щось негайно робити, вважає режисер, і починати найкраще з акторів. «Як я можу займатися сучасним театром, якщо актори — раби, перелякані субстанції, які за гроші можуть піти на все?» — запитує він і пропонує свій варіант розв'язання проблеми.
Свій досвід роботи в Україні та за кордоном за останні п'ять років режисер систематизував у лекцію «Як убити поганого актора». Його теорія, що здатна підготувати гарного актора за місяць, а не за кілька років навчання в інституті, складається з кількох пунктів. Жолдак пропонує поставити актора в екстремальну ситуацію й у такий спосіб стерти стереотипи поведінки. На репетиціях він може запропонувати попрацювати із зав'язаними очима. Або попросити актора уявити, що він собака чи ще якась істота. Важливо, вважає Жолдак, усвідомлювати значимість сексуальної енергії, свідомості та підсвідомості, вміти фіксувати та аналізувати свої сни. Репетирувати ж, на думку режисера, треба не менше десяти годин, причому динамічно, щоб актор вимотувався, а не думав про щось інше. Своїх акторів Жолдак вчить нічого не боятися, прагнути бути першими людьми в суспільстві, бути воїном. Тобто режисер хоче бачити перед собою «порожню амфору», яка б при цьому була сильною особистістю... І якщо в такий спосіб будуть змінюватися актори — а хороших акторів, за версією Жолдака, у нас не більше 10—15, — тоді на краще змінюватиметься і сам український театр.
Подивитися, як ця система працює на практиці, можна буде з 3 по 20 грудня, відвідавши найсвіжіші вистави Андрія Жолдака. Проект «Дні сучасного театру» включає в себе шість останніх робіт режисера — «Гамлет. Сни», «Місяць кохання», «Один день Івана Денисовича», Гольдоні «Венеція», «Ромео і Джульєтта. Фрагмент», «Федра. Золотий колос». Найпікантнішим пунктом цієї програми є, звісно, «Ромео і Джульєтта» — вистава, після якої, власне, пана Жолдака і попросили з посади головрежа Харківського театру і яку український глядач так і не побачив. За винятком щасливчиків, що потрапили на першу прем'єру. Після культурного шоку від цього спектаклю вони відходили дуже довго і розповідали потім своїм знайомим, що Шекспір за Жолдаком — це марш голих чоловіків і жінок, які раз по раз сідають на унітаз та потім обмазують один одного чимось підозріло коричневим... Можливо, київська публіка зрозуміє цю виставу саме так, як її замислював автор.
Другою за рівнем інтриги буде, безумовно, «Федра», головну роль у якій виконує зірка російського кіно Марія Миронова. При цьому епатаж там очікується дещо пом'якшений (наскільки це взагалі можливо для цього режисера) — Жолдак зізнається, що останнім часом йому цікаво повернутися до тексту.
А поки театрали налаштовуються на подію під назвою «Жолдак. З останнього», сам режисер уже переповнений новими планами і наполегливо працює над тим, аби вони відбулися. Є задумка зробити виставу в «Сатириконі» — Жолдак обожнює актора Костянтина Райкіна. Він хоче також попрацювати з Алісою Фрейндліх та Галиною Волчек, а наступного року планує в Києві «зробити виставу-«судорогу», щоб про неї говорили всі — і мистецтвознавці, і буфетниця тьотя Зоя». Для нього це, безумовно, не буде великою проблемою. Адже для Жолдака театром є навіть те, що він бачить за вікном, він світ навколо відчуває, як театр. Коментарі, як кажуть у таких випадках, зайві.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>