(Укрінформ.)
Учора в Українському домі було велелюдно і болісно. Відвідувачі виставки, закуті в півколо стендів, внутрішньо виборсувалися з проминулого відчаю, про який їм нагадували прості й суворі документи. Фото: активісти виносять пожитки з хати «куркуля», на них злякано дивляться троє малят... Текст: «Станом на 20 грудня 1932 року органами ДПУ УСРР «у зв'язку з оперативним натиском» було заарештовано 16 122 особи. Найпоширенішими видами «злочину» були опір вивезенню хліба і приховування хліба»... Текст: «Рева Микола Антонович, житель села Хильківка Полтавської області 1 травня 1940 року написав листа в ЦК ВКП(б) Й. Сталіну, де докладно розповів про 1933 рік, вважаючи, що «вождь народу» нічого про це не знає. М.Реву було засуджено до шести років позбавлення волі»...
Загалом на виставці оприлюднено близько 5 тисяч аркушів розсекречених архівних документів «органів». Це документи таємного діловодства, звіти про репресії, здійснені у 253 районах України, інформація про «командирів Великого голоду», плакати й заклики з діаспори, листи, щоденники й художні твори, вилучені в «радянських українців» і сховані за стінами української філії КДБ.
«Протягом кількох років наші співробітники розшукували і впорядковували ці документи в колишньому архіві КДБ, — розповів на відкритті виставки голова СБУ Ігор Дріжчаний. — Усі ці документи свідчать про цілеспрямовані дії для знищення селян, для створення умов, у яких неможливо вижити». На відкриття цієї вражаючої експозиції, незважаючи на запрошення, не прибули Віктор Янукович, віце-прем'єр Дмитро Табачник і мер столиці Леонід Черновецький. Утім поряд з Президентом на церемонії стояв Олександр Мороз, який днями заявив, що поданий до Верховної Ради президентський Закон про Голодомор відрізняється від подібного законопроекту Партії регіонів тільки маленькою термінологічною деталлю (Голодомор зветься там не геноцидом, а «сталінським злочином»).
«У моєму селі вісім кладовищ. Третину кожного з кладовищ займають горбки. Там ховали померлих від голоду. Кожен третій не пережив 33-го року, — нагадав Віктор Ющенко, стоячи біля жахно-правдивих стендів. — Друга світова війна у нашого народу забрала набагато менше, ніж голод. Це не можна назвати нічим іншим, як геноцидом української нації». Президент закликав українських політиків бути мужніми і назвати мор відповідним словом, як називають його мільйони українців світу. «Нас навчали найганебнішому — все це забути, стерти з пам'яті», — наголосив Віктор Ющенко. Тому глава держави запропонував увести в Закон про Голодомор положення про адміністративну відповідальність за зневаження пам'яті про мільйони жертв Великого Голоду. «Збереження пам'яті про невинно убієнних — це наш святий обов'язок», — переконаний Президент України. Він подякував людям, які усі ці роки зберігали пам'ять про Голодомор і висвітлювали його причини і наслідки.
В. о. директора Інституту національної пам'яті Ігор Юхновський вважає, що до архіву цього Інституту має увійти увесь архів СБУ, Міністерства оборони, МЗС, місцеві архіви, — у формі електронних копій. «Переговори про співпрацю уже велися, і є згода на те, щоб Інститут володів і архівами, і виставками СБУ», — запевнив академік і поділився планами Інституту стосовно широкої просвітницької кампанії про Голодомор серед молоді: «Будуть створені методичні комісії з відомих істориків і методистів, з допомогою Академії педагогічних наук, аби упорядкувати матеріали для середньої і вищої школи».
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
