Рейдери хочуть спирту

      Вісімнадцятого жовтня відповідальні особи ДП «Гайсинський спиртозавод» у присутності представників ДПІ та податкової міліції у Вінницькій області провели денатурацію двох залізничних цистерн зі спиртом, про що склали відповідний акт. Спирт мав піти на експорт на адресу польської фірми «Органіка-Кар», яка виготовляє з нього рідину для миття автомобільного скла, розрахунки, згідно з угодою, проводить американська фірма Brownswill LLC. Обидві компанії успішно працюють з «Укрспиртом» з 1999 року.

      Жодних заперечень у представників ДПІ при відправці цистерн з 14235,48 дал абсолютного алкоголю не виникло. Проте представники спиртозаводу і гадки не мали, що вже є мимовільними учасниками операції, яку розгортали податківці стосовно їхнього підприємства. Бо цього ж дня віроломно, іншого слова і не дошукаєш, слідчий ДПА п. Березін за вказівкою заступника голови ДПА у Вінницькій області п. Назарука, з відома заступника прокурора Вінницької області п. Сичука порушив кримінальну справу і здійснив подання у Ленінський суд м. Вінниці на предмет арешту рахунків Гайсинського спиртозаводу, арешту його директора та головного бухгалтера.

      Того ж дня на восьми автомобілях на Гайсинський спиртозавод вриваються близько двадцяти озброєних автоматами осіб у масках, у чорній уніформі. Застосувавши фізичну силу проти охоронців підприємства, прибульці обшукують територію заводу. І хоча нічого не виявляють, блокують цистерни зі спиртом та приміщення бухгалтерії підприємства. Візитерам байдуже, що директор і бухгалтер пропонують ознайомитися з документами, які їх цікавлять. Вони воліють ломитися у відчинені двері.

      То що ж стало причиною таких силових дій у виконанні податкової міліції у Вінницькій області? Як виявилося, банальна, висмоктана з пальця, а точніше, з листа генерал-майора податкової міліції України п. Юрченка, підозра, що американська фірма Brownswill LLC, можливо, не існує. До Юрченка, Березіна та Назарука приєднується і місцевий суддя, який погоджується з тезою, що фірми не існує. Проте у постанові суду він же чорним по білому зазначає, що «неіснуюча» фірма справно переводить на рахунок Гайсинського спиртозаводу валютні кошти. Як кажуть, не вір очам своїм. Документи, які доводять не тільки існування американського партнера, а і його позитивне реноме та фінансову стабільність, котрі намагаються пред'явити податківцям директор спиртозаводу та представниця американської сторони в Україні, силовики розглядати відмовляються. Хоча на паперах за підписами реєстратора американського штату Делавер та представників закордонних банків вказано: Brownswill LLC є і успішно працює.

      Отож, причина вторгнення автоматників на підприємство є безпідставною. Чому ж податкові міліціонери п. Зубрицького, котрі однією рукою благословили спирт на експорт, іншою намагаються взяти підприємство за горлянку?

      Як стверджують заводчани, вірогідно, через ПДВ у сумі 600 тисяч гривень, сплату якого заводу вінницькі податківці безсовісно прострочили, можливо, сподіваючись на «відкат», як це нині прийнято. А оскільки директор натяку не зрозумів, його, напевно, збиралися покарати у інший спосіб — дискредитувати і кинути за грати. Не виключають працівники підприємства і те, що окупація спиртозаводу податківцями таїть у собі акт прихованого рейдерства, що сьогодні модно. Можливо, вінницькі податківці вкупі з хлопцями прокурора Сичука не проти перебрати контроль над хлібним спиртозаводиком, поставити туди свого зіц-директора і розливати оковиту на експорт у своє задоволення? Подібних прикладів «державницького» підходу служивих людей до народного майна тепер чимало.

      І хоча нині у деякі буйні голови, здається, повертається здоровий глузд, бо американську фірму встановили не лише на сайтах, а й на папері, суддя швиденько зняв арешт з цистерн і вірогідність криміналу з директора та бухгалтера, але заводчани певності у завтрашньому дні не мають. А тому апелюють до голови ДПА України А. Брезвіна, Генерального прокурора України О. Медведька та народних депутатів України з проханням захистити їх від податкового та прокурорського свавілля, а також покарати винних у дискредитації їхнього директора та торгової марки, якій довіряють не тільки в Україні, а й за кордоном. Вони люди державні, і їм мало би бути небайдуже, що через подібні дії їхніх підлеглих державне підприємство втратило валової продукції на 1 млн. 984 тисячі гривень, збитками на оренді залізничних цистерн – 9 тисяч гривень, невиплатою заробленої зарплати — у сумі 120 тисяч гривень, Пенсійний фонд недоотрiмав 40 тисяч гривень, бюджет через вінницьких податківців 500 тисяч податків та зборів. Люди ще сподіваються на добрих царів.

      Надія помирає останньою.