Бунт на київському кораблі

«Швидка Настя» і мерське горло

      «Ми українці, ми не вівці — загнати нас у жебраки не вдасться, скоріше, Леоніде, заїсть вас швидка Настя», — такою народною творчістю на саморобних картонних плакатиках зустрічали столичного мера Черновецького під Київрадою учасники вельми численного мітингу, який протестував насамперед проти невиправдано завищених тарифів на житлово-комунальні послуги. Точніше, хотіли зустріти, бо міський голова до своєї «пастви» так і не вийшов, незважаючи на заклики журналістів піти й заспокоїти людей, які на той час уже були сповнені рішучості брати міську раду штурмом. «До кого виходити?  Ви ж бачите, на цей мітинг прийшли в основному студенти й інші люди, які взагалі за послуги ЖКГ не платять! А за мітинг їм якраз добре заплатили», — у своєму традиційному смиренно-пастирському тоні прорік Леонід Черновецький.

      Коли авторка цих рядків, «по всьому» виходячи з Київради, передала ці слова групці учасників мітингу — жінкам, які рвалися «до мера» й обурено обговорювали, скільки залишатиметься від їхньої пенсії після сплати «людожерських» тарифів, — літні пані аж нестямилися від люті: «Та хай він тільки вийде, а ми вже тут розберемось, хто кому й за що платить!».

      Народ справді був налаштований рішуче. Трохи заспокоїв їх тільки депутат від Блоку Кличка Володимир Бондаренко, який оголосив, що учасники мітингу розпочинають безстрокову акцію протесту і встановлять під Київрадою наметове містечко, яке стоятиме доти, доки не буде скасоване рішення про підвищення комунальних тарифів у столиці. Також на мітингу було ухвалено резолюцію, в якій мітингувальники закликали Черновецького «стати на коліна, повинитися перед киянами — і публічно скасувати своє нелюдське розпорядження. Інакше після депутатства ви позбудетеся і мерства! Кияни не терпітимуть ще чотирьох років мерського «бєспрєдєлу»!».

      Окрім того, в резолюції міститься звернення до Президента «як гаранта дотримання конституційних прав громадян» із проханням «дати сувору політичну оцінку діянням Черновецького та його поплічників».

«Хороший» мер і «поганий» кворум

      До речі, напередодні Віктор Ющенко зустрівся з «делегацією» столичних і народних депутатів (були присутні нардепи-«нашоукраїнці» Роман Безсмертний, Микола Мартиненко, Петро Порошенко, лідери фракцій «НУ» та блоку Кличка у Київраді Дмитро Андрієвський і Віталій Кличко та голова секретаріату Президента Віктор Балога) та Леонідом Черновецьким, прагнучи розібратися в ситуації. Як запевняв учора журналістів столичний мер, про тарифи на послуги ЖКГ під час цієї зустрічі не йшлося. «Можливо, Черновецького це питання не цікавить, тому він про тарифи й не говорив. А я особисто говорив», — спростував ці слова мера лідер київського осередку «Нашої України» Микола Мартиненко. За його словами (які, в принципі, також дещо розходяться із запевненнями Черновецького), Президент «абсолютно підтримав» саме представників «НУ» та їхніх колег, себто «античерновецької» опозиції. Однак які висновки зробив після цієї зустрічі глава держави, очевидно, треба питати в нього.

      Так чи інакше, у Київраді поки що «править бал» та команда, яку опозиціонер Михайло Бродський називає «сім'єю Черновецького». Бо незважаючи на те, що ще кілька днів тому столичні фракції БЮТ, «НУ» та Блоку Кличка, об'єднавшись в опозиційне об'єднання «Демократичний Київ», заявляли про наявність у їхніх лавах депутатської більшості із 63 обранців киян, запланована на вчора позачергова сесія Київради так і не відбулася — через брак кворуму.

      Кого саме для цього кворуму бракувало, було очевидно ще до реєстрації. Не з'явившись на скликану їхнім же лідером Черновецьким сесію, свою неповагу до мера продемонструвала насамперед фракція Блоку Черновецького. Компанію їй склали такі «віддані» киянам сили, як фракції Партії регіонів, «Громадського активу», «Громадський захисник», Соцпартії та Народного блоку Литвина. На жаль, не прийшла й значна частина фракції БЮТ, а також по кілька «нашоукраїнців» та «кличкістів». Однак про причини цього — трохи згодом.

      Коли після першого оголошення мера про реєстрацію на табло системи «Рада-3» висвітлилося лише чотири депутатські картки, Леонід Черновецький «згідно з регламентом» висловив намір закрити засідання, так і не відкривши сесію, оскільки для цього бракувало кворуму. Депутати, яких у залі було значно більше, ніж чотири, але й набагато менше необхідної кількості, вочевидь розгубилися і стали вимагати перерви. Своє небажання реєструватися і прохання відкласти початок засідання вони пояснювали тим, що більшість їхніх колег на той час була на мітингу перед Київрадою й зареєструватися не могла.

      Зрештою, головуючі (Леонід Михайлович, як завжди, вів засідання на пару з Олесем Довгим) погодилися перенести початок сесії з 10-ї на 11-ту годину. Поки БЮТівці та їхні колеги скликали своїх «мітингувальників» до зали, мер пішов «у пресу» — розповідати про те, який хороший він і які погані «ті, хто приходить сюди мітингувати, а не працювати» («слава Богу, таких мало, і вони нічого не можуть вирішувати»). Депутатам, яких хвилюють тарифи або його персона, Черновецький пропонував просто поговорити з ним «по душах», заявляв, що в Київраді — «саботаж і політична імпотенція», кияни «його адміністрацію» люблять, бо по відкритих для цього «гарячих лініях» щодня надходить понад три тисячі дзвінків — стільки, скільки «попередня» КМДА отримувала за рік. Ще мер розповідав «страшилки» про «100—150 осіб, які спеціально запущені (опозиціонерами) у натовп перед міськрадою, щоб створювати провокації».

      Опозиціонери, природно, ці чутки спростовували. «Ситуація в місті дуже напружена, тож природно, що перед мерією зібралося понад 15 тисяч людей, — зауважив лідер фракції «Нашої України» Дмитро Андрієвський. — А жодних провокацій не буде — ми й надалі будемо дуже спокійно нагадувати мерові про його власні передвиборчі обіцянки». Пояснив Андрієвський і причини неприходу депутатів на сесію — за його словами, на них «чиниться шалений тиск». Це підтвердив і Віталій Кличко, хоч визнав, що особисто на нього давити вельми складно.

А тарифи на «купівлю» депутатів значно вищі, ніж на послуги ЖКГ...

      Однак інші депутати Київради, на жаль, не є могутніми й багатими чемпіонами з боксу. Максимальна кількість столичних обранців, які зареєструвалися на вчорашньому засіданні, становила 50 осіб (26 із  БЮТ, 12 — з «Нашої України», 8 — Блок Кличка, по 1 — Блок Черновецького, СПУ та Блок Литвина). Нема кворуму — нема засідання. Приходьте, шановні депутати, на чергову сесію 7 грудня — поговоримо там хоч про тарифи, хоч про що ще ваші душі забажають (нагадаємо, ціни на послуги ЖКГ у Києві підвищуються в 3,5 раза вже з 1 грудня).

      Проте опозиційні депутати не розійшлися, а вирішили замість сесії провести депутатські збори, на які спершу навіть, чи то з цікавості, чи то ще з якої причини, спробував було зайти й Черновецький, але, побачивши, що його «мерське» місце зайняте (туди сів Андрієвський), ображено вийшов. І разом із Олесем Довгим, який пропонував закликати Андрієвського попросити в мера вибачення за таку неповагу, певний час у задумі стояв під дверима. А представники прес-служби тим часом агітували телерепортерів спуститися на перший поверх, де їм нібито покажуть «обличчя тих депутатів, яким пропонували гроші за перехід в опозицію». Мовляв, насправді «купують» депутатів саме представники «Демократичного Києва», а не навпаки.

      «Черновецький — брехун і подонок. Бреше він. Повірте мені, ця людина бреше щодня, і все, що він каже, — брехня. Крапка». Так відреагував на прохання «УМ» прокоментувати ці слова мера засмучений і явно стомлений БЮТівець-правдоруб Михайло Бродський. За його словами, у Київраді справді «все купується і продається» — тільки, звісно, не опозиціонерами. «Усі знають, що Черновецький і його «сім'я» беруть хабарі за кожне рішення, а самі купують депутатів. Усім щось пропонували, навіть мені. Усі, кого сьогодні в залі нема, — це куплені. А землі в них (мера і Ко. — Авт.) ще багато, тому купувати можна довго...».

      З огляду на таку ситуацію, Михайло Юрійович не вірить у те, що опозиціонерів побільшає. Однак вважає, що набагато менше їх теж не стане: «Можливо, куплять іще парочку, але в цілому картина вже майже остаточна». А своїм колегам Бродський запропонував ініціювати у столиці референдум щодо відставки міського голови, а як треба буде, то й Київради. До слова, за результатами останніх соціологічних опитувань кількість тих, хто виступає проти перевиборів мера, становить 36,6 відсотка (проти — 34,5%).

      Обговоривши тарифи й «купівлю-продаж» депутатської совісті, учасники опозиційних зборів ухвалили рішення винести на розгляд наступної сесії питання скасування підвищення тарифів, а також відставки секретаря Київради Олеся Довгого (власне, це питання мало стояти й на порядку денному вчорашньої сесії, але потім, з огляду на більшу важливість тарифів, опозиціонери його зняли). Мер з-під дверей сесійної зали на той час уже пішов — «працювати»...

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Микола Мартиненко,

народний депутат України, голова столичного осередку «Нашої України»:

      — Це чудово, що в Київраді ми знайшли спільну мову з трьома «помаранчевими» силами, незважаючи на те, що в нас були різні протиріччя. Як показує історія, коли ми були в опозиції, ми завжди діяли дуже ефективно. Оскільки ми зараз в опозиції до київської влади (хоча загалом розподіл на владу й опозицію в місцевих радах ми не підтримуємо, повинні бути принципи й засади, на яких діє міський колегіальний орган), то самі розумієте... (усміхається).

      Як голова ради Центру Разумкова, я чітко відслідковую соціологічний зріз, зокрема і в Києві. І якщо ще навіть у серпні підтримка Леоніда Черновецького в Києві становила близько 40 відсотків, то, за результатами останнього телефонного опитування, цей рівень знизився десь до 8 відсотків. Я не хочу робити те, що зараз робить Черновецький: ділити депутатів на одних та інших. Так, можливо, комусь сьогодні не вистачило сміливості, комусь забракло твердості або й узагалі власної позиції, але всі вони єдині в одному: у Київраді вони опинилися тільки завдяки тому, що їх обрали кияни. І треба бодай інколи про це замислюватися. Я переконаний, що так воно й буде, і рано чи пізно (тут я з Бродським не згоден) нас буде не 50, а набагато більше. Коли? У політиці прогнози — це дуже невдячна річ. У політиці треба ставити мету. І якщо ми її собі поставили, то досягнемо — нас буде більшість.

      — «Купуватимете» депутатів, як стверджує Черновецький?

      — Ми купуватимемо? Цікаво, чим. У нас що, є земля, як у нього, чи енергохолдинги? Це справді дуже смішно.