Воля завмерла в Базарі

      Їх убили за рішенням «Надзвичайної п'ятірки з ліквідації групи Юрка Тютюнника» 22 листопада 1921 року. Під містечком Базар на Житомирщині. Історики відзначають, що Другий зимовий похід війська УНР, учасниками якого були ці вояки, став останньою спробою періоду Української революції визволити Україну від більшовиків силою зброї. Спроби вшанування Героїв Базару в 1941-му й 1990 роках відзначені печаттю безсилля. У 1941-му мітинг-реквієм на пошану загиблих розстріляли гітлерівці. У 1990-му розігнали стусанами «радянські правоохоронці». Лише після «рубікону волі», у листопаді 1991-го 70-річчя трагедії вшановане несполоханим велелюддям. Страчених під Базаром за поданням СБУ реабілітовано за висновком Генеральної прокуратури. А в 2000 році могилу загиблих позначили меморіальним знаком роботи житомирського скульптора Олександра Бориса.

      Історик-архівіст Анатолій Кентій детально дослідив причину й наслідки тодішньої поразки. Вони до болю знайомі. Зимовий похід організовували Головний отаман армії УНР Симон Петлюра і генерал-хорунжий Юрій Тютюнник. На той час Україна була поділена між більшовиками й поляками. Українські війська перейшли на територію Польщі й звідти планували визвольні дії, а «підрадянське» населення розрізнено й стихійно бунтувало проти червоних «несунів щастя». У січні 1921 року командування Армією УНР створило Партизансько-повстанський штаб, очолив його знавець партизанської тактики Юрій Тютюнник. Штаб налагоджував зв'язки з усіма повстанськими отаманами (на теренах Великої України постав Центральний український повстанський комітет) і готував масштабне всеукраїнське повстання проти червоної влади. Утім до походу майже не готувалися. Бракувало одягу, взуття і зброї. Петлюра чварився з Тютюнником. Проникливим радянським розвідникам зовсім неважко було «засікти» розгалужену мережу повстанських осередків. Почалися арешти і розстріли.

      Тим часом штаб і головнокомандувач Армії про це все ніби не знали. Тішилися мріями про слабкість радянської влади й вірили у свій успіх настільки, що навіть послали з вояками групку інтелігентів — аби хутко встановити свою владу після падіння радянської. Петлюра твердив, що «українське населення допоможе повстанцям вигнати ворогів». 24 жовтня, раптово й необгрунтовано, оголосили «загальне повстання». Проте знесилена червоними повстанська мережа не стала надійною підтримкою неозброєному й голодному війську. 17 листопада більшовики оточили учасників Зимового походу на Житомирщині. Відбувся останній бій. Тоді загинуло близько 250 повстанців, 400 старшин та козаків потрапило до полону. Дехто, не бажаючи здаватися, накладав на себе руки. Кілька сотень розстріляли червоні.Тютюнник зі своїми найближчими зумів врятуватися.

      Цьогоріч 18 листопада на могилі загиблих вояків УНР відбулося траурне віче, присвячене 85-й річниці з дня Базарської трагедії. Прибули делегації з Київщини, Вінниччини, Волині й Житомирщини. Священики відслужили панахиду за загиблими. Воля завмерла тоді під Базаром. Але наша пам'ять її оживлює.