Продовжуючи свою розповідь про подорож до турецької історичної області Каппадокія, не можу не згадати про сувеніри, які місцеві жителі продають мало не на кожному кроці. Це й скриньки, вирізані з туфу (м'якого каменю, схожого на черепашник); і глечики, виліплені з каппадокійської глини; і статуетки, вирізьблені з напівкоштовного онікса; килимки, гаманці, жіночі шаровари, хустки, амулети від пристріту і купа іншого дріб'язку, якого не купиш у Києві чи Одесі.

Завдяки потужному розвитку гірськолижного центру «Буковель» курортна яремчанська зона переживає справжній туристичний бум. У мерії Яремче, як розповів «Україні молодій» заступник міського голови Ігор Яківчук, до кінця нинішнього року очікується приїзд мільйонного відвідувача, що майже втричі перевищить кількість гостей, прийнятих торік.

Виявляється, вітчизняні туристи в переважній більшості полюбляють мерзнути взимку вдома, в Україні. Принаймні про це свідчать статистичні дані. Як зазначає голова Державної служби туризму і курортів Анатолій Пахля, більшість українців взимку надає перевагу внутрішньому туризму, тобто відпочинку в Україні.

Різні люди вдаряють об землю лихом-журбою по-різному. Хтось починає бігати підтюпцем. Хтось п'є коньячок, закусюючи лобстерами (можна замінити горілкою й салом із чорним хлібом — ефект однаковий). А хтось сідає на перший-ліпший потяг-літак-корабель і їде світ за очі. При цьому оте «світ за очі» може бути у приміському лісочку під гіллястою дикою грушею, а може міститися десь у Таїланді на острові Пукет. Я ж для себе винайшла новий вид навколосвітньої мандрівки — поетапний. Тобто почала їздити туди, куди мене кликали друзі та знайомі і куди через безліч причин не могла потрапити останні років десять.