Члени комітету (другий праворуч Едуард Єфіменко) знайомлять Президента зі своїм проектом.
Тема корупції в наші дні надзвичайно актуальна. За 15 років незалежності владі не вдалося знизити як рівень корупції, так і її масштаби. Останнім часом намагається протидіяти корупції й низка громадських організацій, серед яких — Комітет боротьби з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі і судах. Наша розмова з головою цієї організації Едуардом Єфіменком.
— Пане Едуарде, скажу відверто, про вашу організацію пресі відомо небагато...
— Бо ми не ставимо за мету рекламний галас навколо себе. Але повірте, у владі, в силових структурах, а також у бізнес-середовищі про нашу діяльність добре знають. Наша організація виникла більше року тому — у вересні 2005 року — як відповідь малого та середнього бізнесу на корупційне свавілля в державі і відсутність належної боротьби з цим злом. Не дивно, що й гасло в нас «Бізнес проти корупції», адже саме на цьому прошарку бізнесменів, й аж ніяк не на олігархах, тримається Україна. Спочатку бізнесмени не були впевнені, що наш комітет зможе вести реальну боротьбу з корупцією. Тільки один приклад: в Україні реєструється щорічно три тисячі фактів хабарництва, до відповідальності за цей злочин у минулому році притягнуто лише 398 осіб. Думаю, що це не боротьба з корупцією, а лише імітація цієї роботи. Відтак у багатьох була зневіра, але тепер у наші можливості вірять, до нас звертаються по допомогу тисячі підприємців. Працюємо на основі чіткої правової регламентації своєї діяльності, забезпечуючи гарантії прав та інтересів фізичних i юридичних осіб.
— Отже, членами вашого антикорупційного комітету переважно є бізнесмени?
— Так. Я й сам у бізнесі з 15 років. Я знаю, що таке корупція, бо фактично ми (бізнесмени) її й породили на початку 90-х, але ж чи мiг хтось уявити, що вона зросте до таких грандіозних масштабів.
На сьогодні ми зареєстровані Мін'юстом у 19 областях України. Членами нашого комітету є півтори тисячі бізнесменів по всій країні, хоча є в наших лавах і відставні офіцери силових структур, правники. Але потрапити до нас може лише людина з чистою репутацією, яку обов'язково перевіряємо по лінії МВС та СБУ. За кожного члена організації керівництво несе персональну відповідальність.
— Які завдання ставите перед собою?
— Головне для нас — налагодити ефективний діалог громадськості з владою, щоб сприяти їй у боротьбі з корупцією через демократичний цивільний контроль. Судіть самі, за щорічним індексом сприйняття корупції (Transparen International) Україна в цьому році займає 99-те місце зі 163 держав, у той час коли в минулому році було 106-те місце. Дещо покращився показник, але ж це не перше місце. Тому роботи на ниві протидії корупції вистачить і державним органам, і громадським організаціям.
— Але ж влада зараз, принаймні урядова, має чимало репутаційних плям. Може, варто співпрацювати ще й з окремими партіями?
— Аж ніяк не уряд Януковича я мав на увазі. Наша громадська організація підтримує програму Президента Віктора Ющенка, і ми спрямовуємо свою діяльність для повного її виконання. Зараз створюється Громадська рада при Президенті, ми подали документи на представництво у цій раді й нашої організації. Щодо уряду, то багато можна почути закликів Прем'єра до боротьби з корупцією, але ніякої відповідної програми в Кабміну ще нема і невідомо коли буде. Зазначу, що корупційні діяння поділяються за партійною належністю і поглядами. Співпрацювати з партіями? Але ж програми партій настільки декларативні й різні за своїм змістом, що антикризовій коаліції, мабуть, ніколи не об'єднати їх для ефективної протидії корупціонерам. Так що ми не підтримуємо жодної політичної сили. Й саме тому будь-який викритий нами корупціонер, незалежно від політичного кольору, буде виставлений на «лобне місце» ганьби і відповідальності перед законом.
— Ви впевнені в реальностi виконання намiрiв організації?
— Звичайно. В державі вводяться демократичні стандарти відкритості й прозорості діяльності органів виконавчої влади, механізми забезпечення участі громадськості в процесі формування і реалізації державної політики. Ми цим, як кажуть, озброїлись, і представники нашої організації стали членами громадських колегій при керівниках центральних органів виконавчої влади, де сприяють попередженню корупції.
Крім цього, ми покладаємо великі надії на нове антикорупційне законодавство. Адже подані Президентом до парламенту проекти законів є невідкладними, підготовлені з урахуванням стану справ у сфері боротьби з організованою злочинністю. На жаль, ці проекти антикорупційних законів під час розгляду Верховною Радою в першому читанні повернуто у профільний комітет для доопрацювання. Мабуть, не всім парламентаріям вони до душі. Але ми здатні підтримати Президента як представники громадськості, підставити йому плече.
Мало того, ми наполягаємо на тому, щоб громадським об'єднанням із статусом всеукраїнських було надано право законодавчої ініціативи. Для цього потрібно вносити зміни до Конституції. Це питання часу. А поки що свої пропозиції щодо антикорупційного законодавства ми передаємо суб'єктам законодавчної ініціативи, допомагаємо опрацьовувати окремі пректи. Наразі працюємо над пропозиціями до Плану дій щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні, схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року.
— Ви казали, що до вас звертаються прості бізнесмени. Як допомагаєте їм?
— Працюємо на місцях, у регіонах. Там — жах, що відбувається! Наприклад, виїжджали на Дніпропетровщину, де хабарники з міліції вимагали гроші у бізнесменів, попередили корупцію в Іллічівську на Одещині, де теж «перевертні в погонах» були замішані. Викрили корупцію у Херсонському морському порту, де з бізнесмена СП «Дніпро карго» вимагали хабар. Це лише кілька останніх прикладів. А взагалі на Херсонщині наші активiсти прийняли звернення від двох тисяч людей! З усіх цих питань звертаємось i до РНБО, i до МВС, i до Генпрокуратури. Найкраща співпраця налагодилася з керівником МВС Юрієм Луценком, він постійно допомагає відновити справедливість за вказаними нами фактами: там, де бандити «наїжджали» на чесних бізнесменів, МВС одразу реагувало й хапало їх «за шкірку». А управління внутрішньої безпеки МВС не залишає без належної уваги своїх «перевертнів». От тільки з Генпрокуратурою не складається, там де МВС відновлює справедливість, Різницька одразу «ставить штопор».
— У чому це проявляється?
— У співпраці громадськості з силовиками головне, щоб останні реагували на вказані факти. Коли ми говоримо: корупція є ось тут, тут i ще тут, то маємо бачити належну реакцію правоохоронців. Але Різницька усіляко уникає громадського контролю, Генпрокурор відмовляється створити Громадську раду, що давно вже зробили інші силовики, мовляв, ми круті й контроль нам не потрібен. Кажуть, що була в них рада колись, але погано працювала. Або інше: звертаємося до багатьох заступників Генпрокурора за кричущими фактами i чуємо у відповідь: «Ой тут же Віктор Федорович, ви що? Ой тут інша шанована людина, Боже збав! Куди ви лізете?». Відтак ГПУ всі наші звернення за фактами гальмує, або спускає на низ, де справи миттєво «ховають».
Хіба що один заступник Генпрокурора Микола Голомша нам ніколи не відмовляє. Зараз ми займаємося резонансою справою навколо Академії наук, де простежується кримінальний зв'язок судді та арбітражного керуючого, які вже влаштували 57 банкрутств за три роки. Тепер дійшли в них лапи аж до Академії наук, яку незаконно банкрутять. Уявляєте розмах? Подали ми документи на ім’я пана Голомші, а він доручив вивчити проблему столичній прокуратурі. 20 листопада прокуратура повинна або порушити кримінальну справу за фактом незаконного банкрутства, або ні. Тож чекаємо понеділка й подивимося, як працює прокуратура Києва.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
