Трагедія бездуховності

      Україна вкотре осоромилась, продемонструвавши свою меншовартість, непатріотичність і недолугість усьому світові. Спасибі нашим парламентаріям, а точніше, тій їхній частині, яка назвала себе «антикризовою коаліцією». Саме «завдяки» їм Голодомор 1932-1933 років, який забрав у могилу мільйони українців, на їхній батьківщині залишається невизнаним як акт геноциду проти українського народу. Попри те, що таким страшне лихо, свідомо спрямоване на Україну радянською владою, визнали вже чимало інших держав.

      Як уже повідомляла «УМ», проект закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», внесений Президентом на розгляд Верховної Ради як невідкладний, стояв у порядку денному вчорашнього засідання парламенту (в розділі «Для включення до порядку денного та прийняття рішення»). Кілька днів напередодні депутати носилися з об'ємними папками «Матеріалів про Голодомор», обговорювали в кулуарах, як їм голосувати, дискутували й навіть сварилися (а деякі комуністи з «нашоукраїнцями» кілька разів були на межі бійки).

      Президент закликав парламентаріїв визнати Голодомор актом геноциду, заяву з аналогічним закликом розповсюдили й голови українських (не лише за назвою, а й за духом) церков: УПЦ Київського патріархату, УГКЦ та римо-католицької церкви. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Верховний архієпископ Української греко-католицької церкви кардинал Любомир і глава Конференції римсько-католицьких єпископів України кардинал Мар'ян Яворський нагадують, що «з ідеологічних мотивів у 1932—1933 роках представниками радянської влади було заплановано та здійснено одну з найбільш масових у світовій історії акцій винищення мирного населення», результатом якої стало «знищення шляхом штучного голодомору від семи до десяти мільйонів наших співвітчизників. Смерть цих людей стала наслідком не природних катаклізмів, військових дій чи епідемій, а нелюдської жорстокості можновладцiв, які свідомо прирекли їх на винищення. Незважаючи на спроби десятиліттями замовчувати факт Голодомору, про нього беззаперечно свідчать численні документи та очевидці». «Законодавче визнання штучного голоду 1932—1933 рр. актом геноциду українського народу буде справедливою оцінкою подіям минулого, вшануванням пам'яті мільйонів невинних жертв, пересторогою нинішньому та прийдешнім поколінням», — переконані лідери церков, які підтримали  внесений Президентом законопроект і звернулися до парламенту і його спікера Олександра Мороза з проханням його підтримати.

      Однак «антикризовики», що природно з огляду на далекі від національної свідомості погляди більшості з них, розчулюватися не поспішали. І старанно «торгувалися» («кулуарно», звісно). Зокрема, наполягали на тому, щоб із президентського законопроекту вилучили пункт про запровадження адміністративної відповідальності за публічне заперечення Голодомору 1932 — 1933 років, а також виготовлення, розповсюдження чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з таким запереченням (за проектом, такі дії мають тягнути за собою накладення штрафу від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а якщо вони вчинені через ЗМІ — від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів).

      У день голосування депутатам видали премерзенну з точки зору націонал-патріотів книжечку «Міф про голодомор — винахід маніпуляторів свідомістю». Навряд чи хтось встиг її одразу прочитати, однак «більшовики» й без того знали, як голосувати: не дочекавшись, поки порядок денний дійде до питання про Голодомор, вони взяли та й проголосували за те, щоб до нього не доходити взагалі, а одразу перейти до пункту «Різне». Незважаючи на те, що внесені Президентом як невідкладні законопроекти мають розглядатися у першу чергу.

      Отже, щонайменше до Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, який, нагадаємо, припадає на 25 листопада, Голодомор-1933 в Україні геноцидом визнаний не буде. Як припустив обурений цим фактом «нашоукраїнець» Лесь Танюк, парламент свідомо і штучно затягує розгляд цього питання, аби потім «проштовхнути» законопроект про Голодомор, «написаний у Кремлі». Очевидно, пан Лесь має на увазі альтернативний Президентському проект, учора внесений на розгляд ВР. У якому, природно, немає жодного слова про геноцид («регіонали» називають Голодомор «трагедією» — терміном, який не має юридичної значимості і вживається швидше в художній літературі, ніж у законодавчих актах) чи відповідальність за його публічне заперечення.