Демократія зі знаком запитання
Коли у жовтні засоби масової інформації облетіла звістка про те, що новим начальником Головного управління культури стала Світлана Зоріна, мистецька еліта Києва напружено принишкла. Пам'ятаю, з якими труднощами шукала бажаючого прокоментувати це призначення для «України молодої»: хтось категорично відмовлявся, багато хто чесно говорив, що зі Світланою Зоріною не знайомий, а тому не знає, що сказати... Кілька слів «з приводу» погодився наговорити на диктофон галерист Євген Карась, який знову ж таки казав і про те, що Зоріну як діяча культури представники сучасного мистецтва знають мало. З огляду на те, що саме Світлана перемогла в конкурсі на посаду, яку наприкінці літа звільнив Олександр Биструшкін, цей факт видавався щонайменше дивним. А після того, як нещодавно пані Зоріна заявила про те, що на Окружній треба побудувати публічний дім, нестерпно захотілося дізнатися про цей конкурс детальніше. Які умови конкурсу, хто конкурував з пані Зоріною і чому саме їй довірили кермо столичної культури?
Як розповів директор Українського центру мистецтв Іштван Геді, який також брав участь у конкурсі на цю посаду, «кастинг» відбувався у кілька турів.