Cвоє навколомовне рішення Донецька міська рада прийняла ще 26 травня поточного року, і назвали його «Про використання російської мови в м. Донецьку як регіональної». І вже тоді ініціатори такого кроку навіть не сумнівалися, що свою активну позицію їм доведеться відстоювати в суді. Зрештою, саме так і сталося, і невдовзі прокурор Донецька звернувся з відповідним позовом до Ворошилівського райсуду міста. І ось у середу суд нарешті виніс свій вердикт, яким частково задовольнив прокурорське звернення.
Суд залишив у силі два пункти рішення міськради, де йдеться про право самої міськради використовувати російську мову в своїй роботі ( чого, до речі, досі ніхто не забороняв робити). Також законним вважається й запевнення міськради про підтримку звернення депутатів Донецької обласної ради до Верховної Ради України «... з питання надання російській мові статусу державної мови поряд з українською».
Водночас суд задовольнив прокурорський протест, який стосується безпосередньо назви рішення міськради «Про використання російської мови в м. Донецьку як регіональної» та його першого пункту, що теж розпочинається зі слів: «Використовувати російську мову в Донецьку як регіональну...» Тобто суд заперечує можливість і доцільність слова «регіональної», статус якої затялися тут надати російській мові.
До речі, поки у міськраді обдумують імовірність оскарження згаданого судового рішення, у місті й справді все активніше розвивається мова, яку інакше як «регіональною» і не назвеш. Ідеться про жахливий суржик, яким не тільки спілкуються, а й пишуть вивіски та рекламні оголошення. Приміром, не далі як у день розгляду справи в суді побачив у магазині такий «шедевр». На ціннику, де вказана ціна на курячі шийки, — три великі літери: «Ш І Я». Може, це й справді ота «регіональна», яку як російську (?!) так хочуть офіційно використовувати в Донецьку?.. Так вона — така, що викликає посмішку або навіть регіт, — давно вже використовується.