Запланована на 15 листопада шоста сесія міськради не відбулася. Журналісти й запрошені керівники міських служб блукали мерією, доки не дізналися про чергове перенесення депутатського зібрання. Як пояснила прес-секретар міського голови Тетяна Гузенко — на прохання керівників фракцій міськради.
Нагадаємо, у жовтні, відхиливши ультиматум депутатів-«регіоналів» щодо розподілу посад, міський голова Євген Карташов узагалі покинув сесійну залу; «синя» більшість міськради тоді залишилася і де-факто здійснила кадрову революцію. Однак де-юре вирішальним було рішення суду Орджонікідзівського району: рішення мiськради — поза правовим полем.
Міжсесійні перемовини консенсусом не увінчалися. Попри те, що «списи інтересів» ламали однопартійці. Навпаки: менш як за добу до запланованої на середу сесії міськорганізація ПР влаштувала Євгену Карташову політичне «харакірі». За порушення статуту й антипартійну поведінку в нього відібрали квиток, вручений самим Януковичем. Позбавлений членства міський голова каже, що заочно це робити не годиться. Але один з лідерів запорізьких «регіоналів» Андрій Іванов претензії відкидає: ми, мовляв, і збори відклали на дві години, а Карташов усе одно не прийшов; тепер може оскаржувати наше рішення в суді чи на політраді партії.
Вигнанець із ПР висловив свій подив: «Я прийняв майже всі пропозиції від Партії регіонів. Але є межа! Коли нардеп пропонує на ключову позицію свого родича, та ще й непрофесіонала, з цим я погодитися не можу!». Такої ж думки і депутат Петро Сабашук (ПРП): «Запоріжжю бракує батька Боженка, який прийшов би з кулеметом, поставив його на сцену і розібрався з нашою депутатською братією. Чого ще треба Партії регіонів? Вони керують усіма комісіями міськради, мають більшість у сесійній залі! Хочуть мати тільки своїх і заступників. Аби створити певну вертикаль і повністю контролювати грошові потоки, тобто керувати містом у «кишеньковому» режимі».
Учора надвечір сторони конфлікту продовжували пошук кадрового компромісу. Достеменно відомо лише, що «регіонали» вже не наполягають на тому, аби першим заступником Євгена Карташова був його суперник на мерських виборах Володимир Кальцев.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
