На справу вони йшли обережно. Непомітно прослизнули до порожнього під'їзду, зачекали - нічого підозрілого. Натиснули кнопку дзвінка, перевіривши, чи є хтось у наміченій квартирі. Нікого. Відтак дзеленькнули відмички, і одна з них підійшла до нехитрого замка. У квартирі діяли швидко (ніколи більше десяти хвилин не затримувались), поховали по кишенях жменьку коштовностей та гроші в сумі сімсот доларів і вислизнули на сходи, далі - надвір, до зупинки міського транспорту й додому. Чергова квартирна крадіжка відбулася блискуче - комар носа не підточить. Залишалось найлегше - роздивитися здобич, а потім задешево сплавити її перекупникам, обмінявши валюту на гривні.
Та одного разу сталося непередбачене на самісінькому порозі помешкання: уже після того, як клацнув замок і відчинилися двері, на сходах з'явилися кремезні молодики, які представились працівниками міліції та зажадали пред'явити документи та вміст кишень. Таким ефектним акордом закінчилась оперативна розробка із затримання подружжя квартирних злодіїв, на рахунку якого понад двадцять «виставлених» квартир. Парочка навіть не підозрювала, що вже тиждень перебуває «під ковпаком» - саме стільки довелось оперативникам «вести» її вдень і вночі, аби взяти «на гарячому».
У поле зору кримiнального розшуку «домушний дует» потрапив після появи в одному з ломбардів крадених ювелірних прикрас. З'ясувалося, що обоє крадiїв ніде не працюють, але мають гроші (180 доларів) на оренду квартири в центрі Вінниці. Крім того, обоє - ін'єкційні наркомани, а за кожен укол теж треба розкошелюватись. Збираючись на останню крадіжку, вони навіть не припускали, що кожний їхній крок контролюють оперативники...