«Територiя СТ». Версiя Iгоря Талалаєвського

      Прес-конференція на тему «Територія сучасного театру», на яку запросили театр «Ательє 16» та його художній керівник Ігор Талалаєвський, особливою інтригою, чесно кажучи, не вабила. Оскільки розмови про сучасний театр, місце молодих у ньому та страшенно консервативних «худруків» театрів академічних, які не бажають співпрацювати з молодими драматургами та режисерами, точаться постійно. Але ефект від них стабільно вимірювався діркою від бублика. Родзинкою запрошення від Талалаєвського було те, що він обіцяв дієву, прикладну формулу розвитку сучасного театру, яка гарантовано працюватиме.

      А пропонує пан Ігор усім митцям, які мають цікаві ідеї і не мають можливостей їх реалізувати, для початку надіслати листа на його електронну скриньку (igortal@ukr. net). При чому автором цієї ідеї може бути не лише драматург, а й режисер, актор, художник... «Ми готові слухати найбожевільніші ідеї, готові їх обговорювати і пробивати їм дорогу в життя, - обіцяє Талалаєвський. - Звісно, суб'єктивізм - не останній важіль у цій справі. Але, скажімо, п'єса, яку принесе молодий драматург, може бути поставлена не обов'язково в нашому, а й у будь-якому іншому театрі країни. Я маю добрі стосунки з керівниками багатьох театрів і готовий лобіювати молодих».

      Але показати цю ідею в дії Ігор Талалаєвський вирішив таки на прикладі «Ательє16». Для «затравки» проекту «Територія сучасного театру» була обрана п'єса драматурга Неди Нежданої «Коли повертається дощ». Як розповів Талалаєвський, пошук сучасної п'єси «завжди був болісним», а тому довелося вийти на конкурс «Коронація слова». «Завдяки Віталію Малахову, - зізнався режисер, - ми перечитали 10 п'єс фіналістів цього конкурсу і відібрали саме цю річ». «Раніше я писала на замовлення або знаючи, що ця п'єса може бути поставлена в конкретному театрі, - каже Неда Неждана. - «Коли повертається дощ» - це відверто провокативна річ, вона - про непрості стосунки, про те, що люди створюють світи, в яких їм жити значно цікавіше, ніж у реальності».

      До роботи над майбутньою виставою запросили - знову ж таки молодого! - режисера Андрія Білоуса. (До цього Білоус поставив у «Ательє16» «Ріверсайд драйв» Вуді Аллена). Сценографією та костюмами займався художник Борис Орлов, музичним оформленням - Олександр Курій. Від ідеї до прем'єри минуло три місяці, протягом яких робота рухалася двома паралельними курсами - репетиції та пошук спонсорів. Виставу назвали «Навь» і презентували нещодавно у Центрі Леся Курбаса. (Для своїх спектаклiв «Ательє 16» орендує сценiчнi майданчики iнших театрiв.)

      Історія вийшла з легким присмаком  філософії Кафки, яка для людства назавжди залишиться складним акордом - для того, щоб «взяти» його чисто і не сфальшивити, треба мати достатньо знань та досвіду. Події розгортаються у провінційному містечку N, яке страждає на дефіцит новин. Дійшло до того, що люди вигадують подію, а потім про неї ж пишуть у газеті... Реальне воно чи вигадане? У даному випадку ці уточнення абсолютно не важливі, бо насправді все відносне - і реальність, і вигадка, ці дві площини, як відомо, існують як процес перетікання одна в одну. До того ж мешканці міста N одного дня отримали не вигаданий, а справжнісінький інформаційний привід: жінка, що приїздить у це місто, відкриває кав'ярню  «Під парасолькою»... Вода взагалі, незважаючи на те, що від оригінальної назви п'єси режисер відмовився, у цій виставі є одним із найбільш значущих образів. Недаремно епіцентром свого сценографічного бачення спектаклю художник «призначив» металеву ванну, а у фіналі вистави відбувається своєрідний ритуал очищення, омивання. Все тече, все минає?

      Постановка та гра акторів (Борислав Борисенко, Олесь Кацион, Андрій Павленко, Віталіна Біблів) не розчарують насамперед глядача, який до театру ходить не розважатися, а думати. І це на задум пана Талалаєвського вплине... не найкращим чином. Річ  у тім, що в майбутньому керівник театру «Ательє16» планує отримувати від проекту «Територія сучасного театру» певний прибуток. І це прагнення, зважаючи на закони ведення бізнесу, абсолютно вмотивоване. Але, по-перше, на виставах на кшталт «Наві» багато не заробиш, оскільки рафіновані інтелігенти та студенти - а саме такою була аудиторія на прем'єрі в Центрі Курбаса - особливою платоспроможністю не вирізняються. А по-друге, всілякі «але» починають виникати вже сьогодні, коли сам проект ще в стані «розкрутки».  На прес-конференцію, що відбулася перед прем'єрою, прийшов драматург Ярослав Верещак. І недвозначно порушив питання про авторські гонорари тим, хто відгукнеться на цю пропозицію. Ремарка пана Ігоря про те, що кожен драматург мріє, аби його п'єсу щонайперше поставили, його якось не дуже задовольнила...

Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА.