Шістсотрічний велетень, який був свідком ще українсько-литовської доби, «проживає» за адресою: вулиця Осиповського, 3, що в Подільському районі столиці. За свій солідний вік дерево добряче виросло в ширину й висоту: його «талія» сягає 6 метрів,а «зріст» — 30 метрів. Зростає дуб на території колишнього маєтку відомого садівника Вільгельма Крістера — тому й назвали велетня його іменем. Подейкують, що свого часу Тарас Шевченко, приїжджаючи в гості до свого друга-науковця, полюбляв спочивати під величним деревом та черпати від нього натхнення для своєї творчості.
Але життя в мегаполісі далося старожилу взнаки. Під час зведення поблизу нього житлової багатоповерхівки важкою технікою пошкодили кору дерева, а ще пізніше біля дерева поставили смітники. Сміття частенько спалювали, це й спричинило величезний «опік» і некроз великої ділянки «шкіри» дуба. Саме його й намагалися «підлікувати» учасники рятувального заходу, організованого Київським еколого-культурним центром за підтримки Управління охорони навколишнього середовища КМДА.
Методику для такої справи вирішили використати не звичайну, а старовинну польську: спочатку, аби вбити хвороботворні бактерії, вражену ділянку дерева поливають мідним купоросом, потім низ закладають цементною пломбою з додаванням битої цегли, і зверху замальовують масляною фарбою. Таким чином створюється аналог кори, яка рятує деревину від гниття. За словами директора Київського екологокультурного центру Володимира Борейка, ця пломба може прослужити сотні років. «У Львові дуби лікували таким чином ще у XIX столітті, — розповідає пан Володимир, — і ці пломби й досі стоять».
Вищезгаданий центр має близько 50 «підопічних» вікових дерев. Це дуби, каштани, в'язи, тополі та білі акації, близько третини яких мають пошкоджену кору, дупла та гнилий корінь. «Деякі дерева ми, на жаль, власноруч вилікувати не можемо, — бідкається Володимир Борейко. — Наприклад, великий заповідний дуб у парку «Нивки». У нього дуже високо розташоване дупло — щоб дотягнутися до нього, треба замовляти машину. Також ми не беремося лікувати липу біля Десятинної церкви: вона має дуже м'яку деревину і водночас росте під нахилом. Якщо ми замажемо ушкоджену ділянку цементом, дерево не встоїть і просто впаде під такою вагою».
До найближчих планів київських екологів входить лікування 15 старих дерев, серед яких дуб на вулиці Курській, та в'яз у районі Золотих воріт. Також екологи хочуть узяти під охорону ще 5—6 дерев. До слова, процес оформлення документів на визнання дуба Крістера заповідним тривав близько року: у 1996-му його несподівано «надибав» Володимир Борейко, оглядаючи поруч буки того ж ботаніка, а документ дерево отримало у 1997-му.
Координатор програм Київського еколого-культурного центру Ольга Яцеленко розповіла «УМ», що також у майбутньому задля популяризації охорони навколишнього середовища серед школярів буде проведено акцію «Знайди вікове дерево», про яку інформуватимуть всі середні навчальні заклади.