Поки Верховна Рада та уряд ницо розмірковують, яку ділянку віддати під Меморіал жертвам голодомору 1932—33 років — престижну, в центрі столиці, на вулиці Січневого повстання, чи десь на задвірках Києва, щоб ні пам'ять, ні нога туриста туди не змогли легко дістатися, — київська влада вирішила запропонувати інший варіант. І Меморіал, і музей жертв голодомору, політичних репресій і насильницьких депортацій, і заодно науково-дослідницький центр, який вивчатиме голодомор, планується розташувати в історичній частині міста — на вулиці Трьохсвятительській, 4Б. Найближчим часом столична влада оголосить конкурс на будівництво музейного комплексу, а також пам'ятного знаку, повідомив головний архітектор Києва Василь Присяжнюк. Будинок за згаданою адресою, сказав Присяжнюк на засіданні містобудівної ради Києва, перебуває в комунальній власності Києва, людей з нього відселено. А пам'ятний знак можна встановити неподалік — у парку на Володимирській гірці. Щоправда, в такому разі два пам'ятні знаки, які вшановують жертв голодомору, знаходитимуться на одному квадратному арі, адже перша (і єдина у столиці) стела стоїть біля витоків Трьохсвятительської вулиці, при вході до Михайлівського золотоверхого собору. Але в кожному разі, пропозиції головного архітектора Києва — це тільки варіант для роздумів, адже державна влада ще не відмовилася від думки звести Меморіал на вулиці Січневого повстання.
Такі дискусії — не дивина у країні, де досі далеко не всі знають, якої трагедії зазнала нація 70 років тому. Про це свідчать, зокрема, опитування киян, проведені соціологічною службою УНІАН. Так, аж чверть опитаних вважають, що 70-річчя вшанування жертв голодомору взагалі не слід відзначати. Добре, що є 16,6 відсотка киян, які переконані: в державі слід встановити спеціальний День скорботи.
Так само мешканці столиці губляться в думках щодо причин голодомору. На тлі 21 відсотка респондентів, що вважають голодомор свідомою репресивною політикою Сталіна, є й майже 10 відсотків киян, котрі схильні думати, що люди вмирали голодною смертю по всій Україні через «перегини місцевих чиновників, які перевиконували плани». До 27 відсотків киян таки вже, 70 років після трагедії, «дійшло»: «Це було зумисне винищення українського народу». Водночас 11 відсотків відмовилися відповідати на питання анкети, а ще 2,5 — не знайшлися, що відповісти.
