Осінь — утім як і будь-яка інша пора року — ознаменувалася у нас внутрішнім приватизаційним скандалом, який для широких мас лише незначно поступається міжнародному, що вибухнув навколо коси Тузла. ФДМУ, у зв'язку з продажем 98,8 % акцій Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського, який уперше вивісив на свої прапори гасло «Доведи прозорість капіталів!», зненацька від нього... відмовився. Через «економічну (не плутати з революційною. — Авт.) недоцільність». Причому зробив це — дуже важлива деталь! — не з власної волі, а під тиском — безпрецедентний випадок! — Президента.
Розкрию секрет Полішинеля: вістря «новинки сезону» споконвічно направлялося проти одного-єдиного претендента — «Приватбанку». Запідозрити Леоніда Кучму в симпатіях до нього означає взагалі не володіти ситуацією. Так що ж відбулося? Чому рішення глави держави, по суті, зіграло на руку пану Коломойському, якого зустрічали аж ніяк не з розкритими обіймами на Банковій?
Ніякого нонсенсу, як може здатися на перший погляд, у цьому немає. Просто Президент у досить непростій ситуації виявив, як на мій погляд, незвичайну державну мудрість. Спробую відтворити (природно, приблизний) хід державних думок. Чи існують в Україні чесні 0,6 мільярда гривень (саме така стартова ціна ДМК)? Не потрібно бути главою країни, щоб зрозуміти: питання це до останньої букви — суто риторичне. Особливо якщо врахувати: на твоїй Батьківщині переважна більшість працюючих левову частку асигнацій одержує в конвертах в обхід каси.
І потім: за які кошти споруджують «хатинки» чиновники? Невже за свої ну просто смішні оклади?! А іномарки, вартість яких іноді перевищує суму, отриману від гіпотетичного продажу невеликого села разом із прилеглим лісом?
Слов'яни-предки тонко підмітили: від роботи праведної не наживеш палати кам'яної. Та й цей самий американець — як його, здається, Генрі Форд — говорив журналістам: запитуйте про що завгодно, крім того, звідки в мене взявся перший мільйон. З іншого боку, цей самий таємничий навіть на Заході мільйон у пострадянських державах може мати різне походження. Хтось починав з перепродажу комп'ютерів, що в часи минулі вважалося криміналом. Інший, підмінюючи банк, позичав гроші під відсотки або спекулював — теж стаття в Кримінальному кодексі. Третій до сьомого поту займався репетиторством — природно, жодною копійкою не поділившись із казною. І всі разом як могли — найстрашніший у цивілізованому суспільстві гріх! — тікали від податків.
Але... Хто в цьому в першу чергу винний? Чи не держава, що не зуміла розробити і прийняти нормальні закони для бізнесу? От якось «Вісті» провели на цю тему дослідження, так виявилося: у сусідній Росії на рубль доходів приходиться 1 рубль 3 копійки податків. Іншими словами, щоб сповна розплатитися з рідною державою, потрібно ще десь на стороні (вже чи не на безподатковому Марсі?) підробити, тому що залишишся винним. Не кращі справи й у нас. Виходить, усе зароблене в Україні — непрозоре?
Однак хіба справедливо порівнювати такі, нехай і неправедні, доходи з нажитим рекетом, шантажем, грабежами й убивствами?! Так, перед законом усі рівні. І гроші тих й інших — за шкалою якого-небудь фінансового Ріхтера — однаково «непрозорі». І все-таки різниця, хочемо ми того чи ні, існує. Якщо до вимоги «Чистота капіталу!» підійти серйозно, то «Приватбанку», якому в нинішньому році відоме міжнародне агентство Fitch Ratings знову підвищило рейтинг із «5Т» до «4Т» і який стабільно входить у трійку найнадійніших у країні, довести прозорість своїх грошей буде значно простіше і легше, ніж будь-якому іншому учаснику торгів. Отже, нічого, крім повного фіаско, розумників із ФДМУ не чекає. Потрібно їм допомогти...
Шкода, що ніякий Президент фізично не в змозі відстежити найменшу дрібницю, тим більше, яка згодом значно вплине на загальну ситуацію. У нашому випадку я б до таких відніс додаткові умови конкурсу, що стосуються поняття «промисловий інвестор». Уже давно навіть гравцям-початківцям фондового ринку зрозуміло: саме воно дозволяє «поставляти» підприємства під замовлення. Що, анітрохи не сумніваюся, ФДМУ спробує — не києм, то палицею! — здійснити й цього разу. Ще один «пузатий нюанс». За існуючою інформацією, представники «Індустріального Союзу Донбасу» щосили пресують колектив комбінату, лякаючи людей прийдешнім апокаліпсисом, якщо на підприємство прийде «Приватбанк». Мовляв, або вас заженуть у могилу вони, або, перекупивши борги, збанкрутіємо ми. Що залишається «бідним парафіянам», особливо якщо врахувати, як складно і переконливо говорять франтуваті молодці в краватках? Нічого іншого, як, слухаючи їхні гірко-солодкі теревені, писати під диктовку відкриті листи в Київ із проханням... захистити.
І невтямки трудівникам-козенятам, що в овечу шкуру вирядився ж вовк, якому комбінат — ще недавню гордість вітчизняної металургії — добрі дядьки зі столиці прагнуть не продати, а вiддати за борги. З усіма негативними наслідками, що звідси витікають.
Одна надія: проти волі Президента чиновники не посміють піти.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
