Члени міжнародного журі — всесвітньо відомі піаністи, композитори, музичні критики — без перебільшення були піднесені і задоволені конкурсом. Вони в один голос відзначали унікальність і безпрецедентність українського музичного заходу.
Як ми вже писали, цей осінній конкурс відбувався у двох групах: «Горовиць-Дебют» та молодша група. У групі «Горовиць-Дебют» призові місця здобуло п'ятнадцятеро учасників. Ще восьмеро відзначені спеціальними призами журі. Перше місце у групі «А» здобув тринадцятирічний харків'янин Артем Лошков, у групі «В» — десятирічна білоруска Марія Деруга, у групі «С» — дванадцятирічний одесит Володимир Кочнєв. А в групі «Д» (твір для фортеп'яно з оркестром) перемогла восьмирічна канадійка Анастасія Різіков.
Складніше було визначати переможців у молодшій групі. Рівень усіх конкурсантів був настільки високий, що після тривалих вагань судді вирішили не присуджувати першого місця. Друге місце поділили згадуваний уже «УМ» Нансон Хуан (Китай) та Валерія Шушкевич (Україна). Третє і четверте місця теж розділили між собою наші юні співвітчизники. Нансон Хуан підкорив членів журі бездоганно філігранною технікою виконання. Але, зрештою, всі дійшли спільної думки, що за технікою гри не достатньо виявляється особистість юного музиканта, йому все-таки дещо бракує індивідуальності та творчого «я».
Найважливіше те, що конкурс виховує юних учасників як справжніх митців. Голова журі в групі «Горовиць-Дебют», професор НМА імені Чайковського Валерій Козлов розповів журналістам, що конкурс не має жодних творчих обмежень. Діти мають можливість проявити себе у вільній програмі, а також використати унікальну для їхнього віку можливість — зіграти з симфонічним оркестром. В даному разі це був симфонічний оркестр Національної філармонії України під диригуванням всесвітньо відомого Миколи Дядюри.
Крім того, організатори конкурсу на чолі з його генеральним директором Юрієм Зільберманом опікуються подальшою творчою долею лауреатів. Юні музиканти концертують найпрестижнішими вітчизняними залами, а також гастролюють по всьому світу.
Наступне київське музичне свято пам'яті Володимира Горовиця — конкурс у середній та старшій групах — відбудеться у квітні 2007 року.
КОМЕНТАРІ
Норма Фішер, піаністка (Велика Британія):
— Нансон — феноменально технічний піаніст. Те, що йому вирішено присудити друге місце, — було складне для всіх нас рішення. Але ми шукаємо насамперед артистичність, музикальність, індивідуальність. Сподіваюся, наше рішення примусить юного музиканта задуматися над цим.
Арніс Зандманіс, піаніст (Латвія):
— Неймовірно потішив височезний рівень виконавців, який не дозволяє говорити про них як про дітей, а винятково як про цілком фахових музикантів. Цей конкурс — колосальна практика. Адже те, що педагог дає дитині в класі — лише половина справи, яка не може замінити концертної обстановки, великої сцени. Дуже надихнула і сама атмосфера конкурсу, і робота журі. Це не були такі собі спортивні змагання, коли оцінюється лише майстерність і техніка. Адже маємо справу з мистецтвом. Тому всі члени журі були одностайні в тому, щоб відзначати не лише вишкіл учасників, а насамперед музичність і творчий виконавський підхід.
Мирослав Скорик,
композитор, народний артист України, голова журі в молодшій групі:
— Учасників було небагато, і це стало додатковим навантаженням. Юні піаністи мусили проявити своє мислення й індивідуальність. Втішений, що українська школа чудово себе показала і неймовірно складно було визначити переможців.
Іреней Жук, піаніст (Канада):
— Виконавству можна навчитися лише шляхом виконання. Тому цей конкурс — найсприятливіша для цього практика. Крім того, конкурс — змагання із самим собою. Коли в цьому змаганні задіяна музика — це ошляхетнює людину.
Ян Попіс, музикознавець,
критик та продюсер у царині фортепіанного мистецтва (Польща):
— У світі конкурсів — це конкурс-школа, адже піаністи мають змогу брати в ньому участь по кілька разів. Крім того, для мене особливо приємно, що до Києва повернулась історія музичного міста. Київ знову став містом Володимира Горовиця.