Цирк переїхав на Хрещатик

27.10.2006
Цирк переїхав на Хрещатик

Блок Тимошенко органiзував пiкетування у кращих передвиборчих традицiях. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Кілька сотень червоних сердечок на білих полотнищах, завивання сирен і пронизливі звуки футбольних дудок, струнке багатоголосе скандування: «Ганьба!», гасла «Кияни більше не вірять Черновецькому», «Вимагаємо негайно заборонити забудову скверу Зої Космодем'янської (варiант — такого-то майданчика на Оболонському проспекті тощо — «земельні питання» досі залишаються найгарячішими. — Авт.), «Черновецький хоче зробити нас жебраками!», «Ні підвищенню житлово-комунальних тарифів». Так організовані Блоком Тимошенко кияни зустрічали депутатів столичної міськради, які прийшли на свою чергову сесію. Головною «ідеєю» мітингу був протест проти підвищення тарифів на послуги ЖКГ — це питання фракція БЮТ планувала внести на розгляд Київради й боротися за нього до останнього. Поборотися таки довелося, але не зовсім за те, за що збиралися — до розгляду питань порядку денного так і не дійшло. Зате було дуже весело. Недарма під кінець безплідного засідання міський голова Леонід Черновецький сипав «перлами» на кшталт: «Ми всє под наблюдєнієм — нас люді смотрят!», «Ми уже достаточно развєсєлілі кієвлян, ми ім доставілі много удовольствія, давайтє работать!». І справді, у двох будинків під куполом — того, що на площі Перемоги, і його конкурента на вулиці Грушевського (цирку й Верховної Ради), — з'явився неабиякий суперник. А всілякі «Комеді клаби» й «95-ті квартали» просто відпочивають: надірвати животи від сміху, принаймні кияни, можуть просто подивившись трансляцію засідання Київради.

 

Леді Ю зайнялася своїм київським «військом»

      Представникам найбільшої фракції міського «парламенту» Києва, окрім виступів перед своїм же мітингом, уже зранку довелося відповідати на каверзні запитання журналістів. БЮТівцям не могли простити голосування за масову «роздачу» землі на попередній сесії. Після цього рішення, яке нібито опозиційній до міської влади фракції аж ніяк не личило, «тимошенківцям» довелося розбиратися не лише зі своїми колегами по фракції, які виступали категорично проти (зокрема, імпульсивним Михайлом Бродським та Олександром Бригинцем), а навіть зі своєю лідеркою.

      Юлія Тимошенко ще в інтерв'ю «Українській правді» розкритикувала позицію своїх підлеглих у Київраді й натякнула на те, що краще хай людей у фракції БЮТ буде менше, зате — принципових і справді готових боротися за справедливість. А позавчора пізно ввечері, напередодні засідання міськради, Тимошенко власноруч провела засідання «своєї» фракції. На якому, зокрема, було ухвалене офіційне рішення про перехід БЮТ в опозицію до столичної влади — так принаймні стверджує Михайло Бродський. Також фракція вже вчетверте протягом нинішньої каденції Київради переобрала собі голову: замість Віктора Манжури, розкритикованого колегами за неконструктивну позицію по минулосесійних землевідводах, керівником БЮТівського загону столичної ради стала запропонована на цю посаду Юлією Тимошенко Тетяна Меліхова. Також із фракції виключили двох «ненадійних» елементів: Ігоря Добруцького та вельми одіозного Віталія Бабака (ректор Національного авіаційного університету стверджував, що проти його партійності виступають студенти, які чомусь нібито підтримували його за часів кандидатства у списку БЮТ). До речі, на цьому «очищення» фракції, швидше за все, не завершилось — як припускають радикальні борці за справедливість, загалом у фракції Блоку Тимошенко залишиться десь близько 35 вірних ідеї осіб.

Хто краще сяде

      За минуле голосування про підтримку «скандальних» землевідводів тим «тимошенківцям», які його підтримали, схоже, було соромно. «Це була наша помилка», — визнав у коментарі «УМ» БЮТівець Андрій Павловський. І пообіцяв, що фракція цю свою помилку «уже сьогодні» (тобто вчора) обов'язково виправить:  «Ми винесемо на розгляд Київради рішення, яке скасовуватиме найбільш гострі рішення, які призвели до таких скандалів».

      Судячи з усього, йшлося про пропозицію БЮТ розподіляти землю винятково через прозорі аукціони, а не шляхом виділення ділянок «кому потрібно», як зараз. Хоча інші представники фракції про цю пропозицію майже не згадували, акцентуючи увагу лише на своїй пропозиції щодо «мораторію» на підвищення тарифів. Натомість Михайло Бродський заявив, що написав подання прокурору Києва на скасування всіх рішень попередньої сесії, бо «вони ухвалені незаконно», і повідомив, що принаймні станом на вчора Леонід Черновецький жодного рішення тієї сесії ще не підписав. Надалі ж, за словами Бродського, БЮТ ухвалила рішення взагалі не голосувати жодного «земельного» питання.

      Так чи інакше, вчора продемонструвати цю свою позицію БЮТівцям не вдалося. Позаяк замість розглядати питання порядку денного, депутати сварилися й навіть билися за те, хто де сидітиме.

      Бійка спалахнула, звісно, навколо «тимошенківців» — причому в  сторонніх спостерігачів, як завжди, склалося враження, що центром «потасовки» був пан Бродський — щоправда, на рівних із запальним Степаном Черновецьким, сином мера. Як пояснювали журналістам обурені БЮТівці, конфлікт виник через пропозицію секретаріату Київради розсадити депутатів у новому, щойно відремонтованому залі за таким принципом: у першому ряду сидять «бійці Черновецького», посередині — лояльні фракції, і тільки в кінці — БЮТ. «Такий собі розподіл на «правлячу касту» і «гальорку», — скаржився Олександр Бригинець. А зроблено це, за його словами, для того, щоб якщо хтось із Блоку Тимошенко раптом захоче встати й підійти до трибуни, віддані Черновецькому люди могли встати й заблокувати прохід до президії.

      Регламентна комісія Київради запропонувала іншу, справедливішу систему розсадки — як у Верховній Раді: коли кожна фракція займає свій сектор і має місця як у першому, так і в другому, третьому тощо рядах (за такою схемою БЮТ повністю належатиме один «блок» крісел і половина іншого). «Оскільки рішення регламентної комісії є головним, оскільки саме вона визначає ці питання, ми так і сіли, — пояснює Бригинець. — Але депутати від Блоку Черновецького, які переконані, що це їхні місця, прийшли й почали силою витягувати з цих місць депутатів від БЮТ, причому одночасно». «Головних» у бійці, за словами депутата, не було: «Просто є хтось голосніший. Ясно, що коли починають висмикувати Бродського, це означає більше галасу, а якщо когось тихшого — менше».

Любов і вбивці

      У представників влади в особі секретаря Київради Олеся Довгого, який зранку головував на сесії, та його однодумців версія була іншою: мовляв, зранку, ледве що не виламавши двері до зали, прибігли БЮТівці, посідали на чужі місця і «перетасували таблички з іменами депутатів так, як їм більше до вподоби». А тепер заважають працювати і блокують сесію, незважаючи на те, що вона нарешті проходить не в актовій залі, де всім доводилося голосувати підняттям рук, а в оснащеній електронною системою голосування сесійній.

      Аби вийти з цього глухого кута, депутати пропонували й оголосити перерву, й кинути жереб, хто де сидітиме. Зрештою вирішили зібрати погоджувальну раду керівників фракцій — «на 5-10 хвилин», аби вирішити, що ж робити далі. Хвилини, звісно, розтяглися майже на півтори години, після чого перед очі депутатів і «гостей Київради» з'явився сам мер Леонід Черновецький. Удвох із Олесем Довгим (хоча за регламентом головуючий повинен бути один: мер, а в разі його відсутності — секретар) вони довго вмовляли депутатів проголосувати за основу розданий порядок денний, аби після цього спокійно оголосити перерву. Голосів за цю пропозицію вперто не набиралося.

      На поступки у питанні розсадки Леонід Михайлович уперто не йшов, бо, за його словами, ніколи цього не робив і не збирається, і як мер знайде можливість «поставити в законні рамки будь-яку фракцію». «І Бродського теж», — відреагував Черновецький на вигуки із залу активного БЮТівця. «Та ви б мене і вбили!» — зауважив Михайло Юрійович. На що одразу отримав відповідь, що на вбивцю більше схожий він сам, оскільки відрощена борода його «не красить». А взагалі, у Черновецького з Бродським стосунки прекрасні. «Я же тебя люблю уже 15 лет, и у нас с тобой в этом смысле проблем не было и нет», — потішив опонента мер.

      А згодом, з десяток разів «потренувавши» депутатів, як користуватися електронною системою «Рада-3» (видовище було ще те — насміялися всі вдосталь), Черновецький сказав, що поведінкою депутатів він «дуже розстроєний». І таки спромігся оголосити перерву до вівторка. Може, хоч тоді почнуть працювати.

 

ІНТЕР'ЄР

      Прийшовши вчора на перше засідання Київради в оновленій сесійній залі (її було оснащено сучасною системою для голосування, а кількість депутатських місць збільшена з 90 до 120), журналісти виявили, що працювати в нових умовах доведеться і їм. Турботлива столична влада продемонструвала, що працівників ЗМІ вона любить і пестить: перед сесійною залою для них поставили розкішні шкіряні дивани і крісла, ба навіть кілька новеньких і сучасних комп'ютерів із доступом до інтернету. На столиках — мінералка, чай, кава і печиво. Словом, усі умови для насолоди від роботи.

      Якби не одне «але». Спостерігати за роботою Київради журналісти, включно з фотографами і телеопе-раторами, відтепер можуть тільки на плазмових екранах, встановлених у різних кінцях цього «передпокою».  Депутатам, очевидно, так спокійніше — битися можна без втручання «папарацівських» об'єктивів. З іншого боку, тепер під час кулачних боїв жодні допитливі журналістські вуха не вловлять красу й насиченість депутатського лексикону...

 

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Віталій Кличко,

лідер групи Блоку Кличка:

      — Землевідводи — це сьогодні найбільша проблема Києва. Як і в «старі добрі часи», все знову відбувається «під полою», непрозоро й не відомо кому. Ми йшли у Київраду з передвиборчою програмою, яка включає в себе відкритий розподіл землересурсів, через відкриті тендери, аукціони. І сьогодні ми наполягаємо на тому, щоб вони проводились. На превеликий жаль, ці наші вимоги поки що не мають повної підтримки, але ми над цим працюємо і, сподіваємося, найближчим часом досягнемо справедливості. Принаймні ми для цього робимо все.

      — Спостерігаючи за тим, що коїться у Київраді, ви шкодуєте про те, що не стали мером, чи, навпаки, радієте?

      — (Після довгої паузи) «Служить бы рад — прислуживаться тошно!».

Михайло Бродський,

фракція БЮТ:

      — У Степана Черновецького я нічого в очах не бачив, крім жадоби мене вбити. Знаєте, це, як наркоман — коли він хоче уколотися, то готовий за це вбити. Ці люди прийшли в зал не захищати киян, а вирішувати свої питання. Ви подивіться, що вони внесли в порядок денний — ви подивіться, як вони невідомо кому хочуть розподіляти майно киян! Те саме і з землею — знову хочуть безкоштовно передати 30 ділянок загальною вартістю на сто мільйонів доларів. Вони без грошей нашу землю роздають, щоб ви це розуміли! За всім цим стоїть одна людина — Леонід Михайлович Черновецький, він обманює всю київську громаду.

      (З-за спин журналістів до Бродського звертається Олесь Довгий: «Михайле Юрійовичу, підемо в зал, нам треба працювати!»).

      — Ось, дивіться, як вони працюють! Я даю прес-конференцію, маю на це право! Вони мене провокували, щоб я почав бити в обличчя. Стьопа Черновецький через трьох депутатів засунув руку й дав мені по вуху! А я йому сказав, що якщо він так сильно хоче вколотися, то хай не в залі це робить — ось сходи до татка в кабінет. Вони із задоволенням би мене вбили! Ви тільки подивіться, як на мене дивляться ці люди, зафіксуйте ці погляди!

Олександр Пабат,

фракція «Громадянського активу Києва»:

      — Бродський багато говорить, але хай покаже хоч якісь конкретні дані, розрахунки! Це суцільне політиканство, а «Громадянський актив Києва» з самого початку попереджав: дивіться, за кого голосуєте, щоб обрати не політиків (їм місце у Верховній Раді), а людей, які справді розв'язуватимуть проблеми міста!

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>