Чорноморська ПУТІНа

      Позавчора у російського президента Володимира Путіна відбулося традиційне спілкування з народом — пряма лінія зі спраглими відповідей росіянами. Питання всіма можливими способами — від телефона до есемесок — поставили, за даними Кремля, 2,3 млн. респондентів. Телевізійні включення робилися не лише з російських міст на кшталт Санкт-Петербурга, Твері, Казані, Брянська тощо, а й з Південної Осетії, Дагестану та Криму. Мовляв, є й там болісне «російське питання». Коли дійшла черга до міста, яке, за словами ведучого, «нині не є російським, але є справжнім руським», картинка прямого включення продемонструвала зо три десятки севастопольців, що чекали на набережній. Над ними майорів Андріївський стяг, а в перспективі стояли «на якорі» бойові кораблі ЧФ.

      Відповіді керівника «братської держави» породили  лише нові питання. Відтак учора на них відповідав уже міністр оборони України Анатолій Гриценко. Символічно, що про Севастополь він говорив у Львові.

      Отже, питання перше — кримсько-татарська проблематика, включно із втручанням мусульманського світу. Це питання чомусь хвилювало викладача Санкт-Петербурзького університету. «Сьогодні потрібно виходити з реалій, що склалися. Крим — це частина України, і ми не можемо втручатися у внутрішні справи іншої країни», — констатував пан Путін й одразу вставив одне «але». Росія, за його словами, готова у разі звернення України захистити її від втручання ззовні.

      «Якщо українське керівництво вважатиме за можливе звернутися до нас по допомогу, ми готові, не занурюючись у ці проблеми, не втягуючи Росію у розв'язання проблем  такого роду, сприяти нашому найближчому сусіду, без жодного перебільшення, братськiй республіцi Українi, до того, щоб захистити її», — ледь не грудьми ставав на захист України невідомо від кого «старший брат». Мовляв, проблема кримських татар — питання вкрай чутливе, але у багатонаціональної держави Росія з її «тисячолітньою культурою розв'язання міжетнічних проблем» є необхідний досвід (бува, не про депортацію татар у часи сталінізму йдеться? Чи про чеченську рiзню?).

      Тобто, відповідаючи, Путін ніби заочно питав вітчизняних урядовців: а як вам такий варіант? Відповідь отримав учора від міністра оборони Гриценка, який заявив, що Україна не розглядає питання про залучення потужностей Чорноморського флоту РФ для забезпечення власного суверенітету та незалежності. (Про це згодом у Фiнляндiї заявив i Президент Ющенко). «Ми спроможні самі забезпечити інтереси нашої держави! — сказав Анатолій Гриценко i додав,  що «Україна є стабільною державою з точки зору міжетнічних і міжконфесійних відносин», адже за роки незалежності жодного серйозного конфлікту на цьому грунті тут не було. Чого не скажеш про Росію. На думку міністра, РФ має як позитивний досвід владнання міжетнічних та міжконфесійних конфліктів, так і силовий, який неприйнятний для України. Іншими словами, Чечні в Криму не буде.

      Питання друге пану Путіну поставила жіночка середнього віку, яка з фанатичним блиском в очах сказала, що разом із багатьма іншими стала громадянкою України вимушено, але «не сумнівайтесь, Володимире Володимировичу, ми всі тут патріоти Росії». Усі — це 26 тисяч севастопольців, які працюють на судноремонтному заводі ЧФ. Власне, профком підприємства i представляла ця пані. Бо людей хвилює, де вони працюватимуть після 2017 року, якщо чорноморці залишать Севастополь. «Чи не можна продовжити термін базування?» — нарешті видала потрібну заготовку «патріотка Росії».

      Президенту РФ питання було до душі. Щоправда, він так i не розповів тисячам російських патріотів із «тризубим» паспортом у кишені, де вони працюватимуть через десять років. Зате жваво й багато говорив про те, що Росія не прагне достроково виводити свій флот, що Москва готова й у 2017 році вести переговори про продовження терміну перебування ЧФ (бо «присутність у Криму російського флоту не буде зайвою для України»), що все це, звісно, вибір «наших українських братів», а твердження про імперські амбіції Росії безпідставні. Просто абсолютним пріоритетом РФ є співпраця з країнами СНД. За словами Путіна, Москва вже веде переговори про пролонгацію на «урядовому і міністерському рівнях».

      Керівник оборонного відомства України зрозумів бажання сусіда ще трохи погостювати й відповів: не можна. «ЧФ Росії перебуває в нашій державі як виняток, оскільки Конституція не передбачає постійного базування на території нашої держави іноземних військ. Тут не повинно бути й не буде постійного базування будь-яких військ іноземних держав — чи то країн-членів НАТО, чи то країн-членів Ташкентського договору про колективну безпеку СНД. Не буде на території України постійних баз американських, польських, німецьких, російських, білоруських чи будь-яких інших», — підкреслив Анатолій Гриценко. А щоб змінити Конституцію, потрібні, як мінімум, дві сесії парламенту та 300 голосів народних депутатів.

      Пан Гриценко каже, що й Верховний Головнокомандувач Віктор Ющенко не давав ніяких доручень керівникам МО та МЗС щодо пролонгації договору, і в цих відомствах ніяких переговорів із цього питання не проводиться. «Тож якщо хтось веде такі переговори, то тоді це закулісні, таємні, а відтак — незаконні переговори», — переконаний міністр оборони.

      Не забув міністр і про економічні зв'язки. На думку міністра, ціна на російський газ для України, його транзит до Європи та оренда за базування ЧФ РФ має розглядатися комплексно, як це було десять років тому. Збільшилася в кілька разів ціна на газ — потрібно дзеркально переглянути умови транспортування російського газу українською ГТС і ринкові підходи до визначення ціни за оренду території Чорноморським флотом у Криму. Бо, за сучасними показниками ринку, суми сплати за оренду чорноморці мають платити у кілька разів вищі за нинішні.