Ідеолог Армагеддона і Надлюдини

      Цей 76-річний дідуган ніколи не позиціонував себе винятково як художника. Йому подобається, щоб усі пам’ятали насамперед те, що він — засновник «Віденської школи фантастичного реалізму». А ще він — архітектор, дизайнер, поет і таке інше. За словами художника, два проекти, над якими він працює впродовж усього життя, — це тема Апокаліпсису та «людини й надлюдини». Народився митець і здобув освіту у Відні в родині ортодоксального єврея та християнки. Ще маленьким він зазнав нацистських репресій, а в юності — категоричного несприйняття свого мистецтва на батьківщині. Тому Фукс виїздить до Франції, де знаходить справжніх однодумців: Андре Бретона, Жана Кокто, входить у коло Жана-Поля Сартра та Сальвадора Далі. Після мандрів Англією, Іспанією, Італією та Сполученими Штатами Фукс нарешті вирушає до Ізраїлю, де мешкає в бенедиктинському монастирі на горі Сіон і пише ікони.

      Ернст Фукс і зараз наголошує, що головна мета його життя — сприяти юдейсько-християнському порозумінню. Мета шляхетна. Але що далі, то більшає у його роботах жанрової і світоглядної мішанини й еклектики. А багато картин Ернста Фукса й узагалі нагадують жорстку «кічуху» і несмак на кшталт картинок, які за радянських часів розносили вагонами залізничних потягів глухонімі продавці «живопісі».

      До Києва Ернст Фукс завітав усього лише на два дні з метою обговорити проведення восени наступного року персональної виставки. І не де-небудь, а в Національному художньому музеї України. Росію пан Фукс уже встиг полонити. 1993 року він мав величезну персональну у Державному російському музеї у Санкт-Петербурзі, 2001 року — у Третьяковській галереї, а 2005 року — в музеї сучасного мистецтва в Москві. Білокам'яна так припала до душі ексцентричному дідуганові, що він навіть сказав, мовляв, у минулому житті, напевно, був росіянином.

      Національний художній музей України відомий своїми прогресивними міжнародними мистецькими ініціативами останніх років (виставки Гойї, Чурльоніса, Піросмані). Дійшла черга й до живого засновника «фантастичного реалізму» Фукса. Директор музею Анатолій Мельник під час прес-конференції розповідав митцю про потребу розширення музею та його реконструкцію, про бажання, щоб твори українських митців із фондів музею побачили у Відні, зрештою, про те, що Фукс напевне ж подарує музеєві одну чи навіть і дві свої роботи. Фукс знуджено кивав сивою головою, покритою головним убором, що був чимось середнім між ярмулкою і тюбетейкою. Коли ж пан директор завершив свою промову, Фукс візьми та й скажи:

      — Мій проект має підтримати візіонерське мистецтво в Україні. Головне — донести реципієнтам найповнішу інформацію про зміст моєї творчості. Мене не цікавлять стіни, завішані картинами. Я збираюся привезти сюди кілька великих і відомих картин і поєднати їх демонстрацію з інформаційними технологіями, як це я зробив у Третьяковській галереї.

      Після зустрічі з українськими журналістами пан Фукс вирушив оглянути другий поверх художнього музею. Казав, що українське мистецтво часів «залізної завіси» й досі невідоме на Заході. І емоційно говорив про «втрату культурної єдності», без чого неможливо об'єднати Європу, всіляко нахвалюючи Габсбурзьку імперію, за якої не губилися ні народи, ні конфесії, і сварив республіканців. У планах Фукса були екскурсії до Софії Київської, Києво-Печерської лаври та Кирилівської церкви.

      Хтозна, чи врешті-решт вдасться домовитися керівництву Національного музею з Ернстом Фуксом про його виставку. Але після спілкування з ним склалося враження, що авангардовому «фантастичному реалісту» більше пасуватиме для виставки щось на зразок Центру сучасного мистецтва Пінчука.