«Молодість-2006» розпочалася у суботу, і хоча основні конкурсні поєдинки-перегляди ще попереду, перші лауреати 36-го Київського міжнародного кінофестивалю вже відомі. «Скіфського оленя», «За внесок у світовий кінематограф», отримала кінематографічна династія Сергія Бондарчука. На церемонії відкриття фестивалю цю відзнаку з рук Президента України Віктора Ющенка отримували вдова режисера, актриса Ірина Скобцева, та його син Федір Бондарчук. «Я актриса і сцена для мене - звичайна справа, - від хвилювання у пані Скобцевої тремтів голос. - Але сьогодні я дуже нервуюся, бо в Києві пройшли найкращі роки мого життя. Тут ми майже одружилися з Сергієм Федоровичем, і я надзвичайно вдячна вам за те, що ви робите в пам'ять про нього». Наступного дня Ірина Скобцева мусила вкотре долати своє хвилювання - біля кінотеатру «Жовтень» відкривали меморіальний знак Сергію Бондарчуку, а в кінотеатрі пройшов вечір пам'яті режисера.
Зазвичай головною родзинкою церемонії відкриття «Молодості» був хтось із зірок світового кіно. Мистецький бомонд і досі згадує, в якій шалено красивій сукні коралового кольору пару років тому виходила на сцену «України» елегантно-взірцева Софі Лорен. Наразі нікого з гостей такого рівня «Молодості» запросити не вдалося - спрацював режим жорсткої економії. VIP'їв світового рівня представляв британський режисер Джон Ірвін, голова журі фестивалю. Разом із ним кращих із кращих визначатимуть Володимир Войтенко (Україна), Миролюб Вучковіч (Сербія), Філіп Байон (Польща), Олексій Герман-молодший (Росія). Працювати доведеться напружено - у конкурсній програмі заявлено кілька десятків картин (усього ж фільмів на фестивалі буде показано понад 300). «Колись, ще будучи студентом, я за чотири дні переглянув 33 кінострічки, - розповів на церемонії відкриття фестивалю Джон Ірвін. - Так що і такий напружений режим, гадаю, витримаю. А взагалі я дуже розумію режисерів, чиї фільми ми будемо оцінювати. Бо й мої картини оцінюють ось уже сорок років...»
Фільм, що відкривав «Молодість-2006», заслуговує епітетів найвищого ступеня порівняння, епітетів із кількома префіксами «най». По-перше, він стовідсотково потрапляв у концепцію цьогорічного фестивалю, який поставив собі за мету, цитую директора «Молодості» Андрія Халпахчі, «підняти питання «короткого метру», який сьогодні є дуже популярним у світі і який в Україні практично помер». По-друге, картина «Люблю Париж» настільки яскрава, настільки «вбивча» у найкращому розумінні цього слова, що пропустити її крізь себе повинен кожен поважаючий себе кіноман, якими, безперечно, є шанувальники «Молодості». У кількох хвилинах висловити думку, яку інші, безпорадно кидаючись з одного прийому в інший, не можуть сформулювати впродовж двох годин - це і є той вищий пілотаж, з приводу якого сумнівів не може виникати в принципі.
Вісімнадцять режисерів з усього світу - з них французів лише двоє - зняли коротенькі новели про Париж. Точніше, про кохання, яке з цим містом асоціюється більше, ніж із будь-яким іншим. Ці історії вийшли абсолютно різними, але монтувала картину одна людина, і тому фільм має єдину лінію. Стрімкі вулички Монмартру, паризьке метро, Латинський квартал, звісно, Ейфелева вежа, Тріумфальна арка і ПласПігаль - кожну новелу знімали в окремому районі Парижа, впізнаваному і не дуже, а місце дії режисери майстерно використовували як частину свого творчого задуму. Ідея цієї картини виникла ще п'ять років тому, але, як розповіли продюсери стрічки, дуже довго збирали гроші на її реалізацію. Суто французьких грошей у фільмі «Люблю Париж» лише двадцять відсотків, решту надали інвестори з інших країн. До речі, гонорари режисерів, сценарії яких були затверджені продюсерами, нереально скромні - від 2 до 3 тисяч євро. Власне, через це довелося відмовити Вуді Аллену, який прислав блискучий сценарій, але запросив за його реалізацію мільйон євро... А от Фанні Ардан, що висловила бажання дебютувати у цій картині як режисер, продюсери сказали «ні» з іншої причини - рівень режисерів був дуже високим, вимоги до постановників - відповідними, тож зірка французького кіно просто знялася в одній із новел. Як і Жерар Депардьє та інші відомі французькі актори. До речі, представляти картину до Києва приїхала актриса Ольга Куриленко - сьогодні уродженка Бердянська, що починала як модель, у французьких режисерів користується величезною популярністю.
Що засмутило - так це якість дублювання. Титри часто з'являлися вже після слів героїв, а в новелі з Жераром Депарьє взагалі зникли. Але «Молодість», що має права на фільм, вустами Андрія Халпахчі пообіцяла картині «Люблю Париж» український прокат, під час якого подібних вад не буде.
У перші дні фестивалю свої роботи показували студенти - дебюти молодих кінематографістів iз Німеччини, Швейцарії, Румунії, Бельгії, США та інших країн в основному переглядали їхні молоді українські колеги. Позаконкурсні програми «Фестиваль фестивалів», «Німецький бульвар», «Французьке кіно сьогодні» відвідувала елітарніша публіка - цю частину «Молодості» можна переглянути, лише купивши квиток . У кінотеатрі «Київ» фільмом «Рокко та його брати» у суботу розпочалася ретроспектива картин Лукіно Вісконті. Сьогодні у боротьбу за «Скіфського оленя» вступають українські режисери: у конкурсній програмі короткометражних фільмів будуть показані «Оксамитовий сезон» Олександри Хребтової та «Жах» Мирослава Слабошпицького. Завтра починається конкурс повнометражних фільмів.