Меню для кабанчика

      Клуби представників тiєї чи іншої сільськогосподарської галузi створювалися в області й раніше, але довго не «жили». Чому? Бо те, що насаджувалося згори, не завжди відповідало потребам внизу, вважають у Сумській дорадчій сільськогосподарській службі. «Клуб свиноводів вирішили створити, бо в процесі постійного робочого контактування з сільськими фахівцями побачили: тим бракує спілкування. Приходили до служби зі своїми питаннями, по консультації. І очевидним було, що проблеми в усіх дуже схожі. То й подумалося: який сенс пояснювати якісь речі кожному зокрема, якщо можна обговорити все разом, - розповідає директор дорадчої служби Михайло Мартиненко. - Було однозначним, що клуб має діяти на добровільних засадах: цікавить оголошена тема - приходь, не цікавить - прийдеш, коли матимеш потребу».

      На запрошення відвідати перше засідання відгукнулися 25 чоловік - із Япільського, Лебединського, Буринського районів... Ділилися, обговорювали, а у відповідях на запропоновану анкету дали високу оцінку зібранню й зауважили: збиратися частіше, але вузькотематично - для більшої користі справи.

      Таке вузькотематичне наступне засідання й запланував «батько» клубу, радник служби з питань тваринництва Анатолій Шевченко: організація повнораціонної збалансованої годівлі. Цю проблему як одну з найважливіших визначили самі свиноводи.

      Готуватися так готуватися - селянина ж теорією не купиш! Тому на базі СЗАТ імені Шевченка в селі Гребениківка Тростянецького району, за згодою з керівництвом господарства, вирішили провести експеримент. Взяли три групи поросят приблизно однакової сорокакілограмової ваги. Першу протягом місяця годували так, як традиційно годували у господарстві. Другій групі до корму додавали мінерально-вітамінну добавку «Премікс». Третій, крiм того, що їла друга група, додали ще й соєвий шрот - потужне джерело білка, завдяки якому у свиней наростає не сало, а м'ясце. Корми приготували у дорадчій службі згідно з рецептурою, запакували і віддали в Гребениківку. А далі в експеримент не втручалися - аби все було об'єктивно.

      Звичайно, каже Анатолій Шевченко, часу для досліду бракувало: якби свинки адаптувалися до визначеного їм харчу, процес ішов би ефективніше. Але й за цих умов експеримент, можна вважати, вдався. У першій групі середньодобовий приріст склав 363 грами, у другій - 637 грамів, у третій - 837. Ось вам і агітація фактом.

      «Застосовувати шрот дуже вигідно, - говорить Анатолій Шевченко, але економічний стан господарств, практична відсутність поняття «менеджмент» та інші нюанси не дозволяють вдатися до справді раціонального годування».

      Є проблема і з власністю, чи, може, ліпше сказати, з «ментальністю». Закупить керівник той сучасний корм, а зі спільної комори його, дивись, та й розібрали - ото вже й нагосподарювалися. Тому, швидше, досвід правильної годівлі застосують фермери, які самі собі господарі.

      На розмову про найліпше меню для кабанчиків планують запросити й фахівця з Полтавського інституту свинарства. А далі можна буде розробляти інші теми: обладнання для свиноферм, селекції та можливої закупки високоякісного молодняка, альтернативних методів утримування свиней. Треба сподіватися, що й співрозмовники будуть.

      А коли клуб «розкрутиться», то вже зможе працювати не при них, а самостійно, вважають у дорадчій службі. Говорити про це, звісно, рано, але ж справа варта того.