Першу чергу комплексу «Запорозька Сiч» обiцяють здати в груднi. Церкву Покрови вiдкриють ще пiзнiше. (автора.)
У колишньої «помаранчевої» влади з'явилося місце, демонстрацією якого можна впевнено доводити критиканам, що за майже два роки свого правління вона таки щось зробила. «Півтора року тому тут майже нічого того не було, а зараз - тільки гляньте!» - неодноразово повторювали під час екскурсії просто неба на берегах Дніпра, за кількасот кілометрів на південь від Києва, організатори інформаційно-туристичної акції «Відкриваємо Хортицю!».
Правда, наразі далеко не все на Хортиці можна урочисто відкривати, оскільки окремі роботи зі створення на найбільшому річковому острові в Європі музею під відкритим небом ще тривають. Хоча попередньо планувалося, що один з основних новостворених комплексів острова «Запорозька Січ», будівництво якого почалося минулого року, буде готовий до прийому туристів на Покрову. Тепер лунають обіцянки, що першу чергу комплексу здадуть у грудні. А вже навесні, як запевнив ініціатор акції «Відкриваємо...», голова парламентського Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Микола Томенко, на Хортиці ми матимемо «новий унікальний історико-культурний і туристичний об'єкт».
Власне, хвалитися зробленим за останні півтора року на острові взялася не нинішня влада, а представники опозиції, які свого часу займали відповідні високі посади, що тепер їм дозволяє зараховувати частково до своїх заслуг відновлення заповідника. Зокрема, окрім екс-віце-прем'єра з гуманітарних та соціальних питань Миколи Томенка, на Хортицю разом з журналістами завітав колишній «губернатор» Запоріжжя Олександр Артеменко. «Ми вперше хочемо привернути увагу туроператорів, показати їм, що тут розпочалися благотворні процеси, і збільшити максимально кількість туристів», - пояснив мету акції «Відкриваємо Хортицю» гендиректор Національного заповідника «Хортиця» Костянтин Сушко.
Для Сушка дата 29 квітня 2005 року є майже святковою. Саме цим числом датований Указ Ющенка 2005 року «Про невідкладні заходи щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця», завдяки якому «почалося справжнє відродження цієї священної землі». Від того часу до сьогодні, як переконують ініціатори акції, на території заповідника зроблено більше, ніж за все сорокарічне його існування (заповідником Хортиця була проголошена у 1965 році). Зокрема, якщо раніше заїжджим туристам, окрім природних ландшафтів, могли показати лише Музей історії запорозького козацтва, то тепер кожен зможе зробити по острову захоплюючу екскурсію: познайомитися з кам'яними скіфами, відновленими курганами, «Тарасовою стежкою», ритуальними святилищами та козацькими куренями.
«Хортиця - не місце для розваг, а храм для поклоніння», - з цим переконанням Олесандр Сушко взявся за виконання президентського указу. Особливо нагадують про справжнє покликання цього острова, куди часто туристи, а особливо місцеві, приїжджають, аби розважитися з банкетом, таблички з написами: «Будь ласка, зупинись. Налаштуй своє серце на добро і чуйність... Пройдись і ти слідом за Великим Страдником. І нехай тебе осінить Хортицька благодать...» А на вході до комплексу «Скіфський стан», або «Зорова могила», на території якого розташованi одинадцять курганів (три з яких уціліли з давніх-давен і є ровесниками пірамід), відвідувачів просять «негайно прогнати погані думки.., бути спокійними, лагідними, доброзичливими». «Це місце несе велику позитивну енергетику. Це не лише усипальниці наших предків, а й елемент спілкування з космосом», - каже пан Сушко. Позитивну енергетику, за його словами, ховає у собі й каміння. Тому при вході в невеличкий Музей кам'яних витворів, що стоїть просто неба на території курганного лугу, так і написано: «Увага! Торкатися руками не лише можна, а й бажано».
Особливий «Скіфський стан» і тим, що на його території розмiщена найвища точка Хортиці (67 метрів над рівнем моря і 57 - над водами Дніпра). Але якщо залізти на козацьку сторожову вежу, що, до речі, одразу і зробив Микола Томенко разом із кількома журналістками на високих підборах, то звідти відкриється краєвид у радіусі 25 кілометрів.
А за кілька кілометрів від могил скіфів гості Хортиці зможуть уже відчути козацьку енергетику. Правда, на території історико-архітектурного комплексу «Запорозька Січ», який зараз активно добудовується, автентики наразі мало. На території двох частин музею - «Внутрішній Кіш» та «Передмістя» - усі 23 споруди (а це - церква Покрови, січова канцелярія, курінь, будинок кошового отамана, корчма, кузня, гончарна майстерня, «Грецька хата», в якій козаки приймали іноземних послів, тощо) новозбудовані. Ще до початку їх будівництва з'явилася численна армiя критикiв, якi стверджували, мовляв, далеко не всі вони відповідають оригіналам, позбавлені наукового підгрунття та суперечать історичній правді. «В експлуатації цей комплекс називатиметься меморіально-туристичний. А назва «меморіальний» дозволяє відходити від певних канонів. Хоча за розмірами, за матеріалом та за стилістикою тут усе витримано», - відповідає на критику директор «Хортиці» Олександр Сушко. Окрім того, за його словами, неможливо відтворити абсолютний оригінал, бо не існує в природі відповідних креслень. «Зауважте, колись Мопассан критикував ідею побудови Ейфелевої вежі, а зараз це візитна картка Парижа», - додав Сушко.
Навіть якщо в грудні будівельникам і вдасться довести до пуття «Запорозьку Січ», а потім до весни-літа там завершити художньо-оформлювальну роботу, перед дирекцією заповідника вже постане інша проблема - із наповненням експонатами музею. «Справжніх козацьких речей залишилося мало або вони розкидані по інших музеях. Нас чекає велика пошукова робота по селах. Ось Томенко взяв зобов'язання в рідній Черкащині щось знайти: якщо не вкрасти, то викупити», - з посмішкою розказує екс-«губернатор» Запоріжжя Олександр Артеменко. У нього разом iз парламентським колегою також виникла ідея якісь експонати привезти, «можливо, на бізнес-умовах», з американського міста Ховел, де, як виявляється, є Музей кубанського козацтва.
«Для продовження всіх цих робіт нам треба отримати хоча б мінімальну допомогу держави, хоча це вже не буде та допомога, яку нам вдалося «вибити» минулого року (5 мільйонів гривень), бо в нового уряду вже інші пріоритети», - бідкається Микола Томенко. Тому основна надія у керівництва заповідника - на меценатську допомогу. Зокрема, основні кошти, за які зараз і завершується відновлення Хортиці як історичної мекки, минулоріч виділило ВАТ «Запоріжсталь» (близько 15 мільйонів гривень). Просити фінансової підтримки у меценатів керівництво «Музею» планує і на побудову у вигляді скляного куба музею судноплавства. Адже на території Хортиці зараз зберігаються в спеціальному ангарі два унікальних судна, збудованих під час російсько-турецької війни 1735-1739 років і піднятих з глибин Дніпра в дев'яностих роках. До речі, на території всього пострадянського простору більше не існує таких старих кораблів, які були б підняті з води.
Треба десь узяти кошти і на прибирання «білих плям», які залишилися в заповіднику з часів радянської влади. «От бачите ту біленьку хатку - це відстійник, який хтось додумався сюди в 1963-му вивезти. І всі фекалії з довколишніх міст спрямовані саме сюди», - демонструє на території «Зорової могили» наслідки чийогось нехлюйства Олександр Сушко. «Я звертався до місцевої влади, аби прибрали цей сором звідси, але вони лише кивають на брак коштів. Втiм я не думаю, що на це потрібно багато грошей, як і на прибирання з території курганів архаїчного топографічного знаку», - додає Сушко.
На місцеву владу директор заповідника скаржився неодноразово. Хоча, в принципі, тепер запорізькі чиновники не є відповідальними за територію острова, оскільки рік тому міськрада передала всю його землю заповідникові з правом постійного користування. Сушка обурює, що коли на Хортиці, яка географічно таки належить Запоріжжю, проходять масові акції, то тут не зустрінеш жодного міліціонера чи даішника. Окрім того, не реагує на пропозицію директора і місцевий відділ народної освіти, якому той пропонує привозити сюди дітей на «живі» уроки з ботаніки, краєзнавства, історії тощо. «Тут потрібно проводити різні уроки та семінари, щоб діти та молодь енергетично підживлювалися. Фактично на Хортиці можна вивчити всю історію України. Тому, хоч ми і повернемо острову формальний статус історико-культурного об'єкта, але доведеться ще кілька років попрацювати, аби повернути Хортиці функцію своєрідного просвітницького українського центру», - резюмував Микола Томенко.
До речі, окрім «роз'яснювальної» роботи з запорізькою міською владою на тему необхідності просвiти дітей та молодi, схожу «політінформацію», очевидно, «відкривачі Хортиці» будуть проводити і для вітчизняних туроператорів. У Томенка і Артеменка визріла ідея зобов'язати на підставі відповідного закону компанії, які займаються виїзним туризмом, забезпечити певний відсоток в'їзного туризму, зокрема і на острів Хортиця. «Якщо вони цього відсотка не виконають, то відповідні органи будуть вирішувати, чи продовжувати їм ліцензію на виїзний туризм. Адже коли держава дає їм право заробляти на українських громадянах, відправляючи їх за кордон, то, відповідно, вони теж мусять для цієї держави щось зробити», - впевнений Томенко.
Запоріжжя - Київ.
На сторінках нашої газети ми вже зустрічалися з відомим українським археологом і археозоологом, кандидатом історичних наук Олегом Журавльовим. Майже три десятиріччя своєї пошукової діяльності він присвятив давній грецькій колонії Ольвії, що неподалік мальовничого міста на Дніпровському лимані Очаків, овіяного звитяжною славою запорозьких козаків. >>
Минулого року, презентуючи у Запоріжжі книгу «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву», письменниця Оксана Забужко висловила захоплення греблею Дніпрогесу, «довжелезним» проспектом Леніна (який щойно отримав назву Соборний). І зауважила: «Дивно, що у вашому місті немає пам’ятника Шевченку...» >>
Міжнародний скандал, що потихеньку розгорається у Львові, має всі шанси перерости на повноцінне протистояння наукових еліт з українською владою. Річ у тім, що київські чиновники «рекомендували» віддати Польщі цінний архів імені Оссолінських, що зберігається в Науковій бібліотецi імені Василя Стефаника, а польська сторона натомість віддасть Україні архів Наукового товариства імені Тараса Шевченка. >>
Усі ми прагнемо пізнати навколишнiй світ, їдемо в далекі чужі країни. Але часто забуваємо, що наша земля містить у собі багато нерозгаданих таємниць. Одне з таких таємничих місць розташоване на Черкащині — у серці загадкових трипільських земель. Журналiстка «УМ» відвідала цi трипільськi території й побувала в осередку культурної спадщини тих часів — історико-культурному заповіднику «Трипільська культура». >>
Вони нагадують паралельну реальність або Харків у минулому, гонористо проігнорований сучасністю. Варто звернути з тротуару центральних вулиць трішечки вбік, одразу перед очима з’явиться він — будиночок із дерев’яною верандою, яку догори обплів столітній дикий виноград. >>
Архітектори, члени Українського національного комітету Міжнародної пам’яткоохоронної організації ICOMOS, переконані — через новобудови, які руйнують історично сформований краєвид давнього Львова, місто може бути виключеним зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Це питання вже навіть було включено до порядку денного на минулорічній 37–й сесії Комітету Всесвітньої спадщини. >>
