Трактори своє зорали — повертаємось до рала?

      Те, що аграрії досі дозбирують український урожай із поля вручну — явище не нове, прогнозоване, і навіть «нормальне». Принаймні так вважають представники національної акціонерної компанії «Украгролізинг». Її керівництво оприлюднило вражаючі дані: «Замість того, щоб користуватися повним набором необхідної техніки, наш селянин обходиться 62 відсотками тракторів та 54 відсотками зернозбиральних машин, решту компенсують власні руки й батьківсько-дідівські методи обробки землі», — розповів голова правління компанії Євген Томін на виставці сільгосптехніки, що відбулася в Хмельницькому. І додав, що зношеність технічного обладнання сільгоспвиробників у 10 разів перевищує темпи її ж оновлення.

      Для того, щоб навести у цій галузі порядок і як слід оновити «машинерію», необхідно витрачати 10-11 мільярдів гривень щорічно. «Якщо машинний парк і надалі відроджувати нинішніми темпами, то нам для цього й цілої вічності не вистачить», — жартує Євген Фролович, хоч і розуміє, що українським селянам від таких цифр не смішно. Для них вони  матеріалізуються у вигляді «скупеньких» врожаїв, мозолів на руках і кривавих ран від зібраної вручну кукурудзи. «У нас поки буряки до цукрозаводу довезуть, то півмашини по дорозі розгублять», — любить примовляти наша сусідка по дачі, баба Варя, яка щороку збирає те «добро» на дорозі для свиней та іншої домашньої живності.

      А от австрійські фермери українські особливості збору врожаю і нездорової «щедрості» навряд чи зрозуміли б. Навіть силос більшість наших західних сусідів виготовляють просто на полі, герметично запаковуючи його на схилах гір, де, власне, й вирощують культури. І справа не в тому, що австрійські аграрії «переплюнули» українських колег у технічних ноу-хау. Навпаки, останнім часом вони все частіше купують собі нашу техніку. «Головним нашим покупцем залишаються селяни Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії. 85 відсотків своєї техніки наша компанія експортує саме туди», — розповів «УМ» учасник виставки сільгосптехніки у Хмельницькому Микола Дунець, заступник генерального директора заводу «Адвіс» .

      Утім, за його словами, за останній рік вітчизняної клієнтури, що цікавилась технікою, «приросло» на 30 відстоків. «Може, якось і український покупець підтягнеться, бо жаль людей — для своїх же робимо, а збуваємо за кордон», — підсумував заступник гендиректора. А організатори виставки запевнили селян, що зроблять їм певні поступки. Власне, й на самому розпродажу ціни «не кусалися»: будь-який тракторець, грунтопротравлювач чи газонокосарку фермерам і комунальникам продавали на лізингових умовах. Як уже повідомляла «УМ», НАК дозволяє брати фермерам  техніку в кредит, виплачуючи її вартість протягом п'яти років.

      Водночас самі сільгоспвиробники питання: чому вітчизняні комбайни і трактори українці розкуповують так слабо, пояснюють просто. «А де, в кого їх купувати?», — розуміє суть проблеми директор хмельницької філії «Украгролізинг» Анатолій Кульвак. Він каже, що сільгоспвиробники майже  не мають можливості роздивитися нову сільгосптехніку, яка хоч і нечасто, та все ж з'являється на ринку. А постійних виставкових центрів із аграрною технікою немає. «Виставки, подібні до Хмельницької, треба робити систематично, це не можуть бути разові акції. Тільки на них потенційний покупець має можливість «прицінитися» до різних машин кількох фірм і вибрати для себе найкращі умови», — переконані машинобудівники.

      Водночас самі керівники «Украгролізингу» стверджують, що простоює на «мертвій точці» це питання тільки тому, що технічні бази, які існували ще за радянських часів, зараз у плачевному стані. А на їх відновлення грошей доведеться витратити вдвічі більше, ніж на будівництво нових.