Правдоборець загинув на льоту

      Доля часто відбирає у цього життя найдостойніших. Часто - в дорожньо-транспортних пригодах. Іноді складається враження, що ті прикрі інциденти стали інструментом у руках долі. В чомусь навіть алегоричним: життєва дорога видатних людей обривається в дорозі. На льоту.

      Автомобіль, у якому вчора о восьмій годині ранку їхав народний депутат Юрій Оробець, врізався в опору рекламних щитів, що стоїть між зустрічними смугами руху Оболонського проспекту в Києві. На місце ДТП приїхала «швидка», але через п'ять хвилин «нашоукраїнця» не стало.

      У департаменті ДАІ відзначають, що «Тойота-Камрі» врізалася в металеву конструкцію, перед тим проїхавши по газону 103 метри. Гальмівних шляхів не було. Може, панові Юрію стало погано. Може, заснув. Усі питання має з'ясувати слідство та відповідні експертизи.

* * *

      ...Востаннє наша газета брала коментар у Юрія Оробця зовсім недавно, два тижні тому. Блок, до якого входив Оробець, - «Наша Україна» - вирішував, чи переходити в опозицію, чи ще покладати якісь надії на переговорний процес щодо коаліції національної єдності. Тоді пан Оробець зазначив, що вести переговори далі - «все одно, що стригти брудну свиню: шерсті нема, а крику та смороду - багато». На його думку, «якщо відчуваєш щось затхле - необов'язково його їсти до кінця». «Ми вже сьогодні де-факто в опозиції, - додав Юрій Миколайович. - Не треба намагатися вхопитися за якісь рядки Універсалу, який, звичайно, для Партії регіонів нічого не означає. Треба призвичаюватися до опозиції».

      Власне, сам Орорбець за натурою завжди був опозиціонером: принциповий, упертий, сміливий, з власною думкою. Він відстоював правду, коли в Мукачеві проходили скандальні вибори мера, а Юрій Миколайович очолював «мукачівську» парламентську комісію. Він боровся за справедливість, коли його зі Степаном Хмарою  сильно побили «братки» під час другого туру президентських виборів у закарпатському Тячеві. Він був упертим, коли кілька разів балотувався на одному й тому ж мажоритарному окрузі в Києві, пройшов суди і довибори, а в 2002-му таки переміг. Він був різким, коли за часів акції «Повстань, Україно!» вимагав відставки Леоніда Кучми і представляв «Нашу Україну» в аудієнції на Банковій. Проти Кучми він як учасник київського об'єднання «Ми» почав боротися ще з середини 90-х років.

      Свою принциповість Юрій Миколайович проявив і під час нинішньої «коаліціади»: виступав за те, щоб «НУ» перейшла в опозицію. Але, якими б не були тодішні дискусії щодо коаліції, всі віддають Оробцеві велику шану. Бо політичні вектори - мінливі, а чесність і порядність будуть у шані завжди. Бо таких, як він, в українській політиці мало. А від учора іще менше...

      Цього літа Юрію Оробцю виповнився 51 рік. У нього залишилась сім'я: дружина Оксана і двоє дітей - Леся та Орест.

      Колектив «України молодої» висловлює щирі співчуття родичам, близьким і соратникам Юрія Оробця. Світла йому пам'ять!

Відділ політики «УМ».

 ЦИТАТА

Ольга Герасим'юк, народний депутат:

      - З Юрієм Оробцем ми сиділи поряд у парламенті. І хоч ми не були близькими друзями, але він був мені близьким по духу. Мені зажди імпонувало те, що він був дуже самостійним у своїх судженнях і по-хорошому впертим. У момент прийняття рішень та під час голосування для мене завжди було важливо хоча б з ним перезирнутися.

      Я запам'ятала, як він останнім часом скрушно похитував головою. Скрушно, але не трагічно. Ця людина була не з тих, хто може впасти в депресію. Що б не було, він знав, що робити в цьому житті. Таких людей дуже цінуєш, тому що вони особливо щирі.

      Я пам'ятаю його великі сині очі. У них завжди була така іронічна посмішка, і ніколи - зневіра. За такою людиною, фігурально кажучи, можна було пів-України заховати від ворога. Я не уявляю, як завтра прийду до парламенту, поверну голову праворуч і його не побачу...