Два вечори ностальгії

      Два вечори поспіль київський Палац спорту приймав світових зірок - в середу із Заходу, в четвер - зі Сходу.  Проте кількість глядачів на першому і другому концерті продемонструвала, що справжніми (читай - вічними) зірками є легендарна британська рок-команда  Deep Purple, а не відомі російські провокаторки з групи «Тату».

      Хоча дівчатка-«татушки», яких раніше приймали за лесбійок, за свій перший альбом «200 по встречной» з відомими хітами «Нас не догонят» і «Я сошла с ума» отримали численні світові музичні нагороди, окрім, правда, «Греммі», проте колишня слава потроху їх полишає. Юлю Волкову та Лєну Катіну не впізнали та навіть не чули про існування такої групи українські прикордонники, через що, на думку дівчат, їх занадто довго перевіряли на російсько-українському кордоні. Та й якщо кілька років тому «Тату» під силу було провести цілий тур  Україною, включаючи Львів, то зараз вони заїхали лише в Київ та Дніпропетровськ.

      Палац спорту на «татушках» був напівпорожній. Хоча самі дівчата вважають, що вони почали творити більш якісну музику, роблять ставку на «живий звук», а не на провокацію, як натяки на лесбійські стосунки, французькі поцілунки на сцені та доволі агресивне й скандальне поводження поза нею. Тепер з ними виступають чотири професійні музиканти, яких дівчата привезли зi США. Попри все нові пісні «Тату» з другого альбому Dangerous and Moving («Люди-инвалиды») з професійнішим, за словами «татушок» та їхніх фанатів, звучанням, не викликали вже ті емоції у залі, які вирували на їхніх перших концертах. Коли наприкінці свого київського виступу дівчата заспівали кілька хітів з першого альбому, до глядацького залу навіть забігли кілька молодих охоронців-міліціонерів, які, очевидно, відчули ностальгію за своїми підлітковими дискотеками.