Уже років, мабуть, зо п'ять у пресі регулярно з'являються чутки про те, що захмарні ціни на київську нерухомість незабаром почнуть падати. Нерідко в цих повідомленнях фігурують навіть терміни на кшталт «обвал». Хтось, читаючи такі прогнози, зітхає з полегшенням і відроджує надію колись таки придбати власне житло. Xтось перелякано хапається за калитку, побоюючись втратити вкладені в купівлю квартири гроші. A ціни, ніби насміхаючись над «експертами», стрімко ростуть далі. І якщо у 2000-му придбати пристойну 2-кімнатну квартиру на Позняках можна було й за 17 тисяч «умовних одиниць», то тепер доведеться розкошелитися щонайменше на 90-100 тисяч. Тільки за минулий рік вартість житла у столиці зросла майже на 60 відсотків, і це - не межа.
Власне, незважаючи на подальші спроби переконати киян і «гостей міста» в тому, що омріяного падіння цін лишилося чекати недовго, в «обвал» уже мало хто вірить. За такої кількості спекулянтів-перепродувачів, які скуповують житло лише заради того, щоб вигідно вкласти кошти, сподіватися на здешевлення київських квартир було б щонайменше наївно. Недарма забудовники вже не встигають за попитом, який значно перевищує пропозицію. На тлі сотень тисяч «середньостатистичних» киян, змушених по п'ятеро-шестеро жити в 1-кімнатних батьківських квартирах через неможливість придбати власне житло, спритні ділки вмить розкуповують новенькі помешкання, які вечорами зяють у численних новобудовах темними вікнами.
У цій ситуації страждають навіть багатії, - ті, що справді збираються жити у придбаних квартирах. Адже ситуація із прагненням забудовників втиснути багатоповерхівку на кожен вільний клаптик столичної площі (не важливо, парк це, дитячий майданчик сусіднього будинку або територія центрального стадіону), доходить до маразму. Щойно черговий «крутелик», виклавши 500-800 тисяч доларів за 2-кімнатну квартиру на Печерську, в'їздить у своє дорогуще житло із «чудовим краєвидом на місто/Дніпро/зелену зону», як виявляє, що надалі йому доведеться милуватися стiною ще новішої багатоповерхівки, яка вже зросла навпроти. За логікою, після цього вартість уже не видової квартири має упасти. Однак цього, на втіху обдуреного власника, все ж не стається. Адже за той час, поки він обурювався підступністю забудовників, ціни встигли зрости ще на десяток-другий відсотків...
Днями довелося почути думку «експерта» про те, що перепродувачі житла - це благо. Вони, мовляв, стимулюють ринок, змушуючи будівельників зводити будинків більше і швидше. Але це ж смiшно! До речі, розвиватися нашому ринку нерухомості є куди - скажімо, в Москві середня вартість квадратного метра житла вже майже вчетверо більша, ніж у Києві (приблизно 7-8 тис. доларів за кв. м проти 2,1 тис.). У Нью-Йорку - всі 12,5 тис. за кв. м, але це вже зовсім інший вимір.
Що ж залишається тим киянам та приїжджим, яким треба десь жити, але з огляду на різницю між вартістю квартири й зарплатнею про власне помешкання годі й мріяти? Звісно, орендувати чужі квартири і ростити в них своїх дітей. Однак і тут особливо не розженешся - ціни на оренду також на місці не стоять. Більше того, як зазначають експерти, незабаром слід очікувати чергового різкого зростання орендної плати, спричиненого підвищенням тарифів на комунальні послуги. Оскільки за орендними договорами вартість комунальних послуг зазвичай сплачують господарі житла, вартість оренди зросте щонайменше на 50-100 доларів. Це при тому, що на сьогодні найняти 1-кімнатну квартиру в столиці можна в середньому за 300 доларів і вище (залежно від району), 2-кімнатна обійдеться щонайменше у 450 доларів, а трикімнатна - від 500 доларів «і до...».
