З крутих машин біля льодового палацу «Піонер» кожна друга дама виходила з об'ємним букетом - Оксану Караванську з ювілеєм її Дому прийшли привітати мистецтвознавець Наталя Кривуца, «президентші» модельних агенцій Міла Надточій і Влада Литовченко, грузинська джазова діва Ніно Катамадзе, дизайнерка Ольга Громова та інші. 10 років існування модного Дому - це дуже поважна подія, і готуватися до неї треба неквапно і продумано, і святкувати довго і як мінімум двічі - Оксана Караванська ж працює на два міста - Київ і Львів. Але занадто багато подій збіглося в часі. Ukrainian Fashion Week, де треба показати нову колекцію весна-літо-2007. 10-річчя, яке потребує ретроспективи. Презентація флакона для перших вітчизняних дизайнерських парфумів Oksana Karavanska. За два тижні відкриття в торговому центрі «Арена» першого дитячого бутіка Оксани Караванської. Підготовка до відкриття в столиці основного бутіка. Зрештою хвилюючий період очікування дитини - Оксана вагітна. Тому деякі речі вирішили об'єднати - ретроспективу, нову колекцію і колекцію «от кутюр», зробити показ ніби і в рамках Ukrainian Fashion Week, але в окремий день і в окремому приміщенні.
Знаючи режисерські амбіції Оксани Караванської і схильність до епатажних, екстремальних шоу, очікувати можна було чого завгодно. А вийшла драматична за режисурою і гламурно-мінімалістська в декоративному плані вистава. Сценографію - чорний глянцевий подіум, білосніжні штори, перехоплені «пояском», білий «хрест» льодового покриття диктувала тема показу - танго. Лібрето пише, що Оксана Караванська завжди любила танго і мріяла за його мотивами зробити колекцію. Але згідно зі своїм кредо - українськість одягу - аргентинське не могла впустити на територію своєї моди. Одного разу Оксана розкопала історію, що автором чергового аргентинського танго був українець з Умані Савелій Жадан, а коли зацікавилася цією темою спеціально, з'ясувалося, що не одне аргентинське танго написали українські емігранти. Коло замкнулось, колекція народилась, епіграф до неї - «Наше життя - то танго без правил і до кінця танго страшне і гарне...» Починали під «Гуцулку Ксеню», далі на тлі бездоганного балету Freedom пішли «цитати» з Оксани Караванської - вбрання, що зробило з модельєра експериментального цеху Львівської швейної фабрики, яку не хотіли випускати на показ у буржуазний Таллін, одного з лідерів української моди. У колекції багато чорного, але не сумного чорного, а драматичного, красивого, вечірнього - чорного, в якому танцюють танго.
«Караванська стала м'якою і романтичнішою в цій колекції», - ділилася я враженнями. «Ще романтичнішою?» - здивувалася колега. Так, ця колекція позбавлена епатажу, гіпертрофованих об'ємів і зухвалості, залишилися приталені силуети, гофровані вставки, прості силуети зі складним кроєм, з'явилося багато відкритих плечей, красиво підкреслених оголених спин, необтяжених деталями речей. На прес-конференції Оксана Караванська сказала, що половина усіх речей виготовлені вручну - щось сплетено із вузликів, якісь смужки нашиті на готову тканину, але вся колекція справляє враження любовно зробленої. Перший післясмак колекції трохи терпкуватий - мало нових ідей, наступна нота, глибша - досконаліша витонченість.
На десерт Оксана Караванська пообіцяла в найближчому майбутньому опіку над чоловіками. Чоловіки, не будьте егоїстами, не підганяйте.