Прес-служба Луганського облуправління СБУ нещодавно повідомила про особливості приватизації, як говориться в тексті, «одного з великих промислових підприємств Стаханівського регіону, в результаті якого державі завдано збиткiв у розмірі близько трьох мільйонів гривень». Що це за промисловий об'єкт, правоохоронці, за усталеною традицією, не повідомляють, але в зазначеному «регіоні» не так уже й багато заводів, «що налічують більше 30 цехів» і що колись «спеціалізувалися на обробці металу і випуску металовиробів».
Ризикну припустити, йдеться про Стаханівський машинобудівний. Зокрема ще й тому, що про решту більш-менш значних підприємств Стаханова та сусідніх Первомайська і Кіровська є відомості або про їхню приватизацію, або про повне банкрутство. Завод цікавий. Тут виготовляли ескалатори для Московського метрополітену, а одного разу тут ударними темпами виготовили трап із механічними сходинками, який мав підіймати до дверей літака вже геть немічного Брежнєва. Новітня історія заводу почалася у 2002-2003 рр. Після тривалої паузи на підприємстві нарешті з'явився представник приватного капіталу. Точніше, представниця, та ще й доволі молода (на той момент їй ще не виповнилося тридцяти років), яка висловила готовність викупити акції ВАТ, тож посадові особи уклали з нею відповідний договір купівлі-продажу, за яким у власність цієї стаханівської «акули бізнесу» перейшло все нерухоме майно заводу.
Слід зазначити, балансова вартість нежитлових будівель, що опинилися в руках підприємливої дами, офіційно становила 2 млн. 177 тис. гривень. Однак «покупниця» залучила до справи одного «експерта» з приватної фірми, і той за лише йому відомим методом примудрився здійснити переоцінку. Тридцять капітальних будівель цехів, як виявилося, коштують не більше 300 тисяч гривень! Тобто по 10 тисяч за цех! Не рахуючи комунікацій та іншої нерухомості. Для порівняння: в Сіверськодонецьку дорожче продавали павільйони на тролейбусних зупинках. Проте керівники ВАТ із невимушеною легкістю погодилися з такою уцінкою.
Але й це ще не фінал комедії абсурду. Дама заприсяглася перерахувати зазначену в договорі суму протягом п'яти банківських днів, але така сміховинна сума на рахунках ВАТ не з'явилася досі. Чому? Через дуже поважні обставини: у бізнес-леді не знайшлося грошей. Та й звідки їм було взятися, якщо вона ще за пару років до того торгувала на стаханівському базарі пиріжками, а реєстрація як підприємця в її статусі не змінила нічого. Жодним бізнесом вона не займалася. Експерт допоміг скласти угоду так, що майно перейшло в її власність відразу після підписання документів високими договірними сторонами. Воно й перейшло, а замість грошей нова власниця запропонувала партнерам вексель, за яким зобов'язалася повністю погасити борг не пізніше... 2050 року! Пізніше, коли оперативники СБУ поцікавилися, скільки років дамі буде в 2050-му, та простодушно відповіла: «75». А що? Для бізнесмена цілком продуктивний вік. Принаймні жінка впевнена, що «до того часу мій бізнес буде процвітати».
Загадковою лишається поведінка керівництва ВАТ. Досвідчені хлопці не могли не знати, що вексель, на який вони обміняли завод, ніхто ніколи не купить, оскільки боржнику просто не буде чим за нього розплатитися. Але минув лише місяць після укладання першого договору, коли вони підписали другий. Тепер до рук партнерки переходило ще й рухоме майно заводу. І знову «пиріжечниця» розплатилася борговим зобов'язанням (векселем), строк погашення якого визначався уже знайомим 2050 роком.
Коли справою впритул зайнялися правоохоронці, з'ясувалася ще низка цікавих обставин. Зокрема той юридичний факт, що майно підприємства на момент угоди було в податковій заставі, а отже, продавати його без згоди податківців ніхто не мав права й за мільярд. До того ж акціонери підприємства й гадки не мали, куди пливе їхня власність. У матеріалах справи є протокол загальних зборів акціонерів, що фіксує подію, яка насправді не відбулася. Не було жодних зборів. Що не завадило власниці перепродати завод - цього разу вже за реальні гроші й вельми заможним громадянам (їхніх прізвищ УСБУ не називає). Після чого видані нею векселі, що мали зберігатися в касі підприємства, десь поділися.
За даним фактом спецпідрозділ боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ Луганщини порушив кримінальну справу за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (привласнення майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах або організованою групою), що передбачає покарання - від семи до 12 років «відпочинку» у спеціально відведених місцях, прикрашених колючим дротом, та ще й із подальшою забороною займати певні посади і конфіскацією майна. Утім це суд вирішить...
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
