Юрій ПАВЛЕНКО,
міністр з питань сім'ї, молоді і спорту:
«Делегації УЄФА з усіх міст України найбільше запам'ятався Львів»
— Люблю це місто, бо, не дивлячись на його достатньо-таки складне становище, все одно воно надихає енергією, внутрішньою силою. Львів залишається П'ємонтом, бо він є у стінах і в енергетиці, яка панує в місті. До прикладу, коли нещодавно приїжджала в Україну делегація УЄФА в рамках участі України в тендері за право представляти чемпіонат Європи у 2012 році, то найбільше їй запам'ятався Львів, його люди, його дух, незважаючи на те, що Львів має найгіршу інфраструктуру в порівнянні з іншими українськими містами, які, якщо нам пощастить, теж прийматимуть чемпіонат.
Але місту треба зробити дуже багато — зорема покращити інфраструктуру в центрі міста.
Олексій ІВЧЕНКО,
народний депутат, екс-голова НАК «Нафтогаз України»:
«Всі мають знати і пам'ятати, що все починалося з Галичини»
— Я був, є і буду львів'янином, незважаючи на те, що багато часу проводжу в Києві. Прописка у мене львівська. Я тут народжений, тут моя душа, і завжди тут є бажаним моє перебування. А в Києві я перебуваю у відрядженні, бо львівська громада сказала, що потрібно, щоб львів'яни їхали в столицю, завойовували її, розбавляли східну і центральну кров нашою західною. І щоб там наші хлопці керували так, як має бути для нашої держави.
У мене є жаль з цього приводу, що зі Львова доводиться їхати і працювати в Києві, що поки що Львів ще не є тим містом, з якого можна розвивати Українську державу. Але я думаю, що у Львова тут є велика перспектива. Всі мають знати і пам'ятати, що все починалося звідси — з Галичини.
Василь КУЙБІДА,
мер Львова 1996—2002 років:
«Львів своїм людським потенціалом може ділитися з багатьма містами»
— Моя сім'я живе у Львові. І я себе відчуваю львів'янином, хоча останні чотири роки працюю в Києві. Очевидно, що через відплив найдіяльніших людей зі Львова чи то в Київ, чи то в інші країни, Львів втрачає свій потенціал. Хоча, з іншого боку, Львів може тим гордитися, бо, як кажуть, з пустого не наллєш. Тому треба якось консолідувати можливості усіх львів'ян, незалежно від того, де вони зараз працюють, щоб вони спільно працювали на розвиток міста, і тоді Львів буде окрасою нашої держави. І треба створити такі умови, щоб львів'яни могли реалізувати свій потенціал у рідному місті. Якщо у Львові будуть відповідні інституції і можливості, то, гадаю, вони переїжджатимуть до Львова, бо немає такого міста в нашій країні, де був би такий волелюбний дух і було так комфортно, незалежно від того чи тебе лають чи хвалять.
Віталій КЛИЧКО,
чемпіон світу з боксу, депутат Київської міськради:
«Львів дає сили»
— Львів завжди в мене викликає багато емоцій, він додає сил. Я сюди із задоволенням завжди повертаюся, бо у мене тут багато друзів. Люблю сидіти в кав'ярні «Під синьою пляшкою». Крім того, я впевнений, що Львів — це культурна столиця України. Тут ми маємо частину Праги, Варшави, Берліна, Києва. Львів об'єднує українців не лише своїми культурними надбаннями. Я впевнений, що в майбутньому це буде одне з найрозвиненіших економічно міст України.
Євген ЧЕРВОНЕНКО,
голова Запорізької обладмiнiстрацiї:
«У львів'янок такий шарм, який змушує чоловіків тремтіти»
— На жаль, у Львові я буваю рідко через брак часу. Але Львів зробив мене тим Червоненком, якого побачила згодом вся Україна. Я приїхав сюди в одних штанях, а поїхав звідси керівником найбільшої з обороту фінансової структури. Львів виховав багато талановитих людей. Саме Львів заклав у мені негласний кодекс честі, і тому я ніколи не здаюся. Зі Львовом у мене пов'язані також перші гонки, перше моє весілля, перше випробування: за два тижні після весілля загинула теща під авто. Тут була моя любов. До речі, гарніших жінок, ніж у Львові, немає — я вчора приїхав і ледь не збожеволів. У львів'янок такий шарм, який змушує чоловіків тремтіти.
Але у Львові є одне, що заважає, — це роз'єднаність. Люди не розуміють, що, об'єднавшись, вони підняли б капіталізацію міста.
Славко ВАКАРЧУК,
лідер гурту «Океан Ельзи»:
«Улюблене місце у Львові — дім моїх батьків»
— Кожному львів'янину треба працювати над собою. Жодна влада, жодна еволюція чи революція нічого не змінить, поки людина не змінить себе. Якщо ми хочемо бути європейцями і хочемо бути культурним П'ємонтом, то треба починати з того, щоб кожен львів'янин як особистість був достойний того П'ємонту.
На мою думку, з часу мого переїзду до Києва Львів змінився на краще, як зовнішньо, так і люди за останні три-чотири роки стали впевненішими в собі. Те , що звідси виїжджають люди, — це не лише проблема Львова, а дуже багатьох міст. Але в мене немає відчуття провини, що я виїхав, бо дуже багато роблю для цього міста за його межами.
Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ,
мер Києва:
«Мені жаль, що львів'яни мешкають не в Києві, я б усіх перевіз туди»
— Після цих відвідин Львова я зрозумів, що після Києва — це друге серце України. Насамперед — не було б Львова — не було б України. Тут є якесь відчуття натхнення. Коли я дивлюся на львів'ян, я розумію, що в Україні є шанс. Я вдруге у Львові, вперше був за радянського часу. Тут люди такі, що хочеться працювати з ними, у них є відчуття батьківщини, вони стовідсоткові українці. Цього не вистачає багатьом людям. Мені жаль, що вони не мешкають у Києві. Я би всіх перевіз туди, бо в них великий потенціал, великі патріотичні серця. Що треба для того, щоб були гроші? (Показує пальцем на себе і посміхається.)
Іван ВАСЮНИК,
заступник голови секретаріату Президента:
«Відчуваю себе львівським киянином»
— Я не шкодую, що переїхав до Києва, але є жаль, що мало уваги приділяю своїм батькам, родині, Львову, і тому є певне почуття вини. Але я вже не вважаю себе львів'янином, відчуваю себе українцем та львівським киянином.
Львову потрібно ставити перед собою дуже високу мету. У Львові зникнуть проблеми з дорогами чи водою не тоді, коли щодня ми будемо говорити, як це зробити. Ці проблеми зникнуть автоматично, коли Львів, його влада поставить собі за мету зайняти гідне місце в Україні на шляху її просування до Європи. Така амбіційна мета притягне сюди інвесторів, друзів, і всі інші проблеми вирішуватимуться автоматично.
