Головною топ-темою минулого тижня є довгоочікуване святкування 750-річчя Львова. Для України відзначення цієї дати, без сумніву, займе чільне місце і серед найпомітніших подій року. Підготовка до ювілею тривала кілька років, але всією основною організаційною роботою та пошуком спонсорів займалася протягом останніх кількох місяців нова влада, яка зайняла крісла в мерії навесні. Про свої враження від святкувань і про наболілі для Львова теми «УМ» розпитала у мера Львова Андрія Садового. Окрім того, на минулих вихідних у Львові вдалося зустріти багато відомих особистостей, серед них і екс-львів'ян. «УМ» вони розповіли про свої асоціації зі Львовом і про те, як повернути столиці Галичини гордий статус П'ємонту, яким вона славилася на початку 90-х років.
— Під час святкувань вам довелося побувати на великій кількості заходів. Вам особисто які найбільше запам'яталися і від яких ви найбільше задоволені?
— Моє завдання — це організувати процес, щоб львів'яни змогли отримати задоволення і нові враження від цього святкування. Другим моїм завданням було забезпечити приїзд багатьох поважних гостей. Рідко на який день міста приїжджають три президенти, 25 дипломатів, включаючи посла Росії, США, всіх європейських країн. Це дає можливість відчути, що Львів є містом, відкритим для світу.
Щодо програми святкувань — то це десятки і десятки заходів та концертів. Я їздив до Опери, щоб подивитися на лазерне дійство Гофа та концерт Руслани. Був біля монумента Слави, щоб подякувати там за концерт Славку Вакарчуку. Але для мене насправді свято було в понеділок, коли все закінчилося добре і всі були щасливі. Бо завдання влади дуже просте — влада як служба побуту повинна обслуговувати.
— Від кількох скептиків-львів'ян вдалося почути думку, що краще такі великі гроші було витрачати не на пишне святкування Дня міста, яке реально руйнується і потребує фінансової допомоги, а на ремонти та реставрацію. Адже свято відгуляли, і Львів знову повернувся до своїх одвічних проблем.
— Я погоджуюся з тією думкою, що на свято грошей не треба витрачати. Тому з бюджету міста не було витрачено жодної гривні. Всі ці концерти — це подарунки львів'ян і гостей міста, які хотіли нагадати про себе та зробити щось приємне. Мій принцип — гроші витрачати з бюджету тільки на те, чого потребує місто — на реставрацію, на медичні технікуми тощо. До цього питання я дуже вимогливо ставлюся.
— Щодо інших оцiнок львів'ян, зокрема на тему реставрації площі Ринок до свята. Вони вважають, що яскраво пофарбовані до свята старовинні будинки, реставрація древніх фонтанів призвели до того, що ця частина міста втратила свою родзинку старовини і стала ляльковою і занадто яскравою..
— Я з цим не погоджуюся. Львів навпаки відновлює свій добрий старовинний образ. Якщо, до прикладу, говорити про фонтани, то насправді вони були знищені у 80-х роках минулого століття. Тобто, навпаки, ми їх відновили. Багато були критики, що там якоюсь фарбою їх помалювали. Насправді фонтани покрили субстанцією, яка зберігає камінь і яка дасть можливість цьому каменю за кілька місяців мати свій природний колір. Шкода, що деякі горе-патріоти хочуть бачити тільки щось недобре.
Звичайно, ми лише вчимося. Ми хочемо, щоб все було, як в Європі. Але ми забуваємо, що за все треба платити гроші. І за цей мізер, який у Львові взагалі виділяється, ми зробили максимально. Про реставрацію давайте не будемо говорити. Бо на реставрацію грошей з бюджету міста не виділялося, вони виділялися лише на заміну комунікацій, що ми і зробили. Так, окрім того, були помальовані будинки, але це зробили за спонсорські гроші. І більшість фахівців сходяться на думці, що це було зроблено якісно. Так, є запитання щодо одного будинку, але це вже запитання дискусійне. Коли ви сьогодні подивитеся на капличку Боїмів, яку відреставрували кілька років тому і на що було затрачено десятки мільйонів гривень з держбюджету, а там сьогодні відвалюється штукатурка, то в мене є запитання. Тому давайте будемо реалістами і говорити правду.
А загалом, щоб реставрувати львiвськi кам'яниці, коштів треба більше, аніж на побудову нових. Тому лише бажання мало. Але я радий, що під час святкування звучала дуже добра ініціатива президентів трьох країн про створення Фундації збереження історико-культурної спадщини Львова. Це буде міжнародна структура, яка сприятиме тому, щоб цей скарб світу був належним чином оцінений, відновлений і відреставрований.
— За скільки років може розпочатися ця реставрація?
— Я буду це робити поступово, вже в цьому році буду закладати кошти і в наступному почнемо реставрувати.
— Чи відчуваєте, що в організації Дня міста були якісь прорахунки? Все-таки подалі від площі Ринок гості міста бачили обшарпані будинки, переповнені смітники, бомжів. До речі, влада давала вказівку розганяти жебраків і бездомних з центру перед святом?
— Я по своїй суті — людина демократична і з повагою ставлюся до кожної людини. Зокрема, і до тих, хто не має свого помешкання. Допомагаю тим організаціям, які займаються такою проблемою. Власне, допомагаючи тим, хто є слабшим, ми виявляємо свою цивілізованість. Для цього, звичайно, зробити треба дуже багато. За десять останніх років у Львові не купили жодного тролейбуса. Цього року купили 15, які зможуть перевозити інвалідів на колясках. Тому давайте разом робити і думати, як в сьогоднішній ситуації знаходити можливість робити позитивні кроки. Ми завжди вміємо щось критикувати, але часто це доходить до абсурду. Я достатньо критична людина, мені багато з того, що є, не подобається, але я реаліст. Ви думаєте, що сьогодні є надлишок кадрів? Сьогодні я переманюю людей з інших міст, з різних компаній. Сьогодні я силою свого авторитету прошу їх бути і працювати у Львові і працювати тут. Ви думаєте, що без мудрих людей щось можна зробити? Ви подивіться, скільки за останні 15 років Львів втратив людей. Вони просто поїздами виїжджали звідси, а сьогодні хочуть, щоб у Львові було так само, як у Відні. А хто це має робити?! Тому моє завдання номер один — це повернути мудрих людей до Львова, зробити так, щоб інвестори почали дивитися на Львів і вважати його своєрідним. Для мене пріоритет робочих місць є основним.
— За час вашого керівництва який є результат із залученням інвесторів до Львова?
— Перспектива є дуже хороша. Перше, що я зробив — це переманив Тараса Багана, який працював у компанії світового рівня. Він погодився вернутися до Львова і працювати. Й інвестори це добре оцінюють. Бо коли з ними працює людина, яка говорить з ними їхньою мовою і має великий світовий досвід, це є дуже великий плюс. Окрім того, за час святкування у мене були зустрічі з послами США, Росії, Туреччини, Сербії тощо. Люди самі приходять і пропонують, щоб їхній бізнес був присутній у Львові. А я як міський голова гарантую всім серйозним проектам свій особистий патронат.
— На вашу думку, яким чином все-таки Львову повернути статус П'ємонту, який у нього був на початку 90-х років і який він втратив з різних причин?
— П'ємонт — це щось таке нереальне. На мою думку, треба зробити так, щоб громада Львова була єдиною, відчувала себе чисельною і потужною, щоб влада відносилася до громади, як до партнера, а не як до об'єкта, на якому можна заробляти гроші, щоб кожен із нас думав про того, хто потребує допомоги більше, ніж він сам. Це моє найбільше завдання і найбільша мрія, щоб ми були разом. Бо тоді ми покажемо Україні і світу, що Львів — це відкрите для світу місто, яке гідне мати дуже хороше і потужне майбутнє.
