НеЗАТУЛІНий рот

      Півгодини до початку розгляду адміністративної справи за позовом депутата російської Держдуми Костянтина Затуліна до СБУ про заборону йому в'їзду до України «як небажаної персони». Перед будівлею Шевченківського райсуду зібралося з півтора десятка молодих українських патріотів. Багато дівчат загорнуті у синьо-жовті прапори. В усіх у руках плакати: «Дружбі з Росією — так! Затуліну — ні!», «Україна — не Росія! Крим є i буде нашим, українським!» тощо. Агітпродукцію з цікавістю вивчає адвокат російської «нон грати» Андрій Федур, якому, мабуть, особливо «сподобалися» такі лозунги: «Федур! Будь українцем! Не ганьби державу!», «Федур! За сколько серебрянников (рублей) продался?».

      Захисник одразу вступає з молоддю у палку дискусію, намагаючись пояснити чи то своє етнічне походження, чи то відданість закону. Відповідати на його питання ніхто не хоче, спілкуватися відмовляються, й адвокат відступає в обійми преси. Особливим попитом його коментарі користуються в російських ЗМІ, яких на подвір'ї суду зібралося чимало. Потихеньку підтягуються дядьки з класичними бородами-лопатами та значками з двоголовими птахами на лацканах піджаків. За ними бабусі з іконами. Навколо чується «велікій i могучій» зі специфічним оканням та аканням.

«Явленіє» «Героя України»

      Аж раптом молодь починає скандувати «Затулін — go home!». «Чого ж англійською?» — питаю в одного з хлопців. «Українською він не розуміє. Сам казав. А російською з ним говорити — себе зневажати!» — відповідає він. Тим часом «кримофіл» відверто кайфує від уваги преси, щоправда пропагувати своє бачення історії України колишній випускник істфаку МДУ остерігається, каже про загальні речі: заборона в'їзду — це політична розправа на замовлення, подивимося, може ще й на МЗС України в суд подамо. Жалісливий депутат вперше реагує на патріотичну молодь, коли вона починає співати Гімн України, слова «згинуть наші воріженьки» явно прийшлися йому не до смаку: «Очень мєня бєспокоіт, что еті молодиє люді прогулівают сейчас занятія».

      У цей час якась бабуся з іконою видає, що «Затулін — це захисник!». Якийсь «великорос» одразу дістає свого плаката з написом «Затулін — Герой України!». В цей час «герой» нарешті входить у будівлю суду разом із Федуром.

Ходить павич кулуаром

      Згодом стає відомо, що ще півгодини тому Затулiн «гуляв» по Верховній Раді. За його словами, немає нічого дивного в тому, що депутат російської Думи відвідав український парламент. Тим більше, що він досі є дійсним членом міжнародної комісії зі співробітництва Верховної Ради із Федеральними зборами Росії. Дивина та й тільки! Як це його друзі з Партії регіонів не дали йому ще й виступити з парламентської трибуни! Спілкуючись із «регіоналом» Євгеном Кушнарьовим та іншими, персона нон грата обговорювала... майбутні відносини між парламентами України і Росії. Хоча це хизування павича наштовхує на певні думки: адже якби він був переконаний у тому, що суд прийме рішення на його користь, хіба приїжджав би аж за два дні до суду.

 «Фотознімальні кореспонденти»

      Таким недолугим словом голова суддівської колегії назвав операторів телеканалів та фотокорів, коли з'ясовував у сторін, чи не проти вони присутності преси. Затулін, звісно ж, був не проти, як же без піару?! Сторона відповідача — а це аж чотири представники СБУ (співробітник Управління правового забезпечення СБУ Юрій Курганський, начальник кримського Главку СБУ Віктор Кожелянко, його підлеглий Дмитро Васильков, який, власне, й виписав нев'їзну для Затуліна постанову, та ще одна юристка з Сімферополя) — була проти.

      Суд прийняв «соломонове рішення»: «фотознімальні кореспонденти» вийшли, а пишуча братія лишилася. I почалося.

І турист, i депутат

      «Ця заборона — деструктивний небезпечний крок, мотиви СБУ необгрунтовані, а я — законослухняний громадянин, який досить часто буває за кордоном. Ось подивіться мій паспорт!» — переконував Затулін. Паспорт не подивилися. «А ви у Феодосію приїздили у приватному порядку, як громадянин Росії чи як депутат Держдуми?» — лише спитав його генерал Кожелянко. «У мене роздвоєння особистості немає, де б я не був, я все одно депутат!» — видала «персона нон грата». Це був ледь не єдиний сильний хід СБУ на початку судового засідання. Адже тим самим Затулін визнав, що всі свої «брєдні» про російський Крим на мітингах він говорив не як пересічний «русо туристо», а як офіційна посадова особа іншої держави. Отож на юридичну обгрунтованість заборони йому в'їзду грають зовсім інші важелі — закони та статті, а не конституційна свобода слова, вільність думок, про яку весь час теревенив адвокат Федур.

      Власне, після того як відповідач із Володимирської, 33 Юрій Курганський передав суду заперечення, перед цим зачитавши їх, пан Федур і почав свої питання, які більше нагадували екзекуцію або побиття немовлят. Судова зала вибухала реготом, коли пан Курганський вчергове сказав, що всі відповіді він дав у переданих запереченнях i повторювати статті того ж Закону «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» не збирається. Але варто відзначити, що й пан Федур іноді ледь не навмисно грався юридичною казуїстикою, намагався довести, що рішення СБУ було незаконним, бо законодавством такі обмеження i заборони нібито не передбачені. Головi суддiвської колегiї Олександру Шостаку неодноразово доводилося зупиняти адвоката i змушувати питати вiдповiдачiв лише по сутi.

      Ваги хитнулися в бік СБУ, коли слово взяли відповідачі з Криму. Тут i з'явилися нові аргументи: бо Затулін, як з'ясувалося, висловлювався як державний діяч, його слова поширювалися через ЗМІ й створювали передумови, які загрожували територіальній цілісності та національній безпеці. Та й узагалі, цей випадок є безпрецедентним в історії України, адже в українському суді перебуває особа, якій в'їзд в Україну заборонено на 5 років! Затуліна ніхто не депортував, бо він не вчиняв правопорушень, кажуть у СБУ, але й з ним не проводили попереджувальну роботу стосовно його висловлювань. Він поїхав собі в Росію, а назад, в Україну, після мітингу в Феодосії, потрапити вже не змiг. «Усе зроблено для того, щоб ви, Костянтине Федоровичу, опинилися перед гратами, а не за гратами!» — згодом сказав Затуліну генерал Кожелянко, коли пояснював суду, що реакція СБУ після «вільної думки» російського депутата у Феодосії була превентивною і адекватною, оскільки має попередити можливий небажаний розвиток ситуації в Україні.

      Коли цей номер «УМ» здавався до друку, суд у справі «Затулін проти СБУ», а фактично проти України,  ще тривав. А тим часом Затулін може собі й надалі розважатися в Україні. Яка там «персона нон грата»!..

Говорить шовініст Затулін

Наводимо окремі антиукраїнські цитати персони нон-грата з його інтерв’ю, заяв та дискусій в російських та українських ЗМІ за останні півтора року. Риторика «кримофіла» практично не змінилася з початку 1990-х.

Про базування Чорноморського флоту в Криму:

      — Наш флот буде в Севастополі до 2017 року й після. Загрожувати йому може усе, що завгодно, на те він і флот, щоб відражати загрозу, якщо вона військова. Планів йти з Севастополя в Росії немає, не може бути i не буде.

(«Новий регіон», 02.08.2005 р.)

Про примирення ветеранів УПА i Червоної Армії:

      — Нас в Росії дуже насторожив той факт, що одразу після приходу до влади  Ющенко штучно підняв проблему примирення ветеранів УПА й Червоної Армії, й це цинічно намагалися приурочити до 60-річчя Перемоги. Мене засмучує та обставина, що порядок на вулицях Києва забезпечує МВС на чолі з Юрієм Луценком, членом Соцпартії. Як відомо, СПУ підтримує партнерські стосунки з нашими колегами — російською партією «Родіна» на чолі з Рогозіним. Ми дуже хочемо спитати в пана Рогозіна: яким чином його політичні партнери сприяють попередженню бандерівських шабашів у центрі Києва?

(Заява пресі, 18.10.2005 р.)

Про кримські маяки:

      — Все, що стосується маяків, — це ігри патріотів, ваших патріотів... Відібрали Ялтинський маяк... Це ж абсолютний безмір! I влада України намагається завдяки якимось «лівим» студентам, бурсакам ці об’єкти відібрати в озброєних моряків. Це ж провокація, яка може погано закінчитися... Я наслухався від вас (від першого заступника міністра закордонних справ України Антона Бутейка — Ред.), достатньо з приводу того, що вам належить. Знаєте, усе, що нам не належить — те понадкушуємо! Зрозуміло?

(З дискусії Затуліна i Бутейка в програмі «Час», 5 канал, 18.01.2006 р.)

Про апетити Росії на Крим:

      — В історії ніколи не кажи «ніколи». Але між святим — бачити Крим у складі РФ, бажано разом з усією східною Україною — та реальністю велика дистанція. Це завдання треба вирішувати, як у дзюдо: дати супротивнику проявити ініціативу й показати свою слабкість. Спритніший відбиває удар так, що його опонент сам розбиває свою голову. А ми досягли того, що проблеми, які вирішувала одна Росія у голому протистоянні з Україною через Крим, сьогодні стали завданнями усієї південно-східної України.

(«Севастопольська газета», 26.05.2006 р.)