Гайдука скинуло російське лобі?

      У нашій заможній, розвиненій і успішній країні з'явилася одна темна пляма: проблеми в паливно-енергетичному комплексі, які, за словами Прем'єр-міністра Віктора Януковича, «вирішуються не так оперативно і послідовно, як того вимагає час» , тому «нагромадилося» до такої межі, що треба вже було щось робити. «Щось» таки зробили — у п'ятницю пізно ввечері Президент своїм указом звільнив із посади віце-прем'єр-міністра Віталія Гайдука, який в коаліційному уряді курирував саме ПЕК. І справді, чому б не звільнити — проблем дійсно не бракує, і вирішуються вони дійсно не стаханівськими темпами. Інша річ, що аналогічна ситуація склалася фактично в усіх галузях — чому, скажімо, Президентові не звільнити «гуманітарного» віце-прем'єра Дмитра Табачника, котрий спокійно спостерігає за тим, як будівництвом багатоповерхового монстра руйнують незрівнянної краси костел святого Миколая в Києві, як останні дні доживає українська книжка (після Нового року і введення ПДВ на «духовний товар» нашi видавці втратять останню можливість так-сяк витримувати конкуренцію з дешевою російською книгопродукцією); або «фінансового» «віце» Миколу Азарова, «завдяки» якому в і без того бідних людей відняли навіть ті жалюгідні 32 гривні прибавки до зарплати, які запланували?

      Вочевидь, тут-таки щось більше, ніж просто «проблеми». Оскільки буквально за кілька годин до свого звільнення Гайдук різко розкритикував ідею передати в концесію україно-російського консорціуму газотранспортну систему України, зусібіч почали лунати припущення експертів, що саме це «інакомисліє» віце-прем'єра й послужило реальною причиною його звільнення. Тим паче що й політичні оглядачі загальнодержавних телеканалів дали підстави так вважати, «проїхавшись» по вільнодумству Віталія Гайдука, який «мав право на власну думку»  та «не мав права її висловлювати вголос». Однак дехто дотримується протилежної думки — мовляв, звільнення було не наслідком, а причиною цих заяв: відчувши, що на посаді залишатися йому лічені хвилини, віце-прем'єр вирішив висловити все, що наболіло...

      Є й інші версії щодо причини звільнення віце-прем'єра. Скажімо, голова підкомітету з питань газової промисловості комітету Верховної Ради з питань ПЕК  Олександр Гудима пов'язує відставку екс-заступника Януковича з російським впливом: «Відбулися переговори з Чубайсом, тож справжня причина звільнення Гайдука — його позиція разом із міністром Єрміловим щодо недопущення Чубайса на ринок електричної енергії України. Саме ця позиція стала причиною звільнення на вимогу російських фінансово-промислових груп, зокрема Путіна з Чубайсом».

      Інший представник того ж комітету, соціаліст Микола Рудьковський, назвав звільнення урядового куратора ПЕК «результатом протистояння двох команд»: з одного боку, радника Президента України Олега Дубини й керівника НАК «Нафтогаз України» Юрія Бойка, а з іншого — віце-прем'єра Гайдука і міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова. «На сьогодні команда Дубини—Бойка була ближче до вуха Президента», — зазначив опозиційний депутат у коментарі УНІАН. На думку Рудьковського, Віталій Гайдук «стояв на захисті національних інтересів України» як у питанні створення газотранспортного консорціуму, так і щодо нафтопроводу «Одеса—Броди». Пан соціаліст нагадав, що Гайдук  пройшов до уряду за квотою фракції СДПУ(о), однак ніколи не належав до цієї партії, а «був представником донецької групи в уряді». Тепер питання в тому, хто прийде на його місце: протеже «команди Дубини—Бойка» (або й хтось із цих двох) чи представник «реальних» есдеків (о). Хоча, звісно, не виключено, що два «більшовицьких» «клани» знову домовляться.

      Поки що фракція СДПУ(о) можливої кандидатури на посаду свого «квотного» віце-прем'єра не обговорювала. Про це повідомив журналістам «рупор» об'єднаної соціал-демократії Нестор Шуфрич, заявивши, що есдеківська фракція просто не уявляє собі ситуацію, за якою буде зігнорована її квота на цю посаду. А представник Президента у ВР Олександр Задорожній, у свою чергу, заявив, що з питаннями про потенційного наступника Віталія Гайдука звертатися треба не до більшості чи уряду, а конкретно до фракції соціал-демократів (о).