До відвертих «наїздів» на керівників виконавчої влади Полтавщини, «неугодних» предводителям «донецьких», тут уже звикли. Варто було тим же «донам» за рік до минулих президентських виборів запідозрити тодішнього голову облдержадміністрації Євгена Томіна у симпатіях до опозиції, як йому одразу почали плести личаки на прощання з посадою. Над оформленням «зачіпок» працювали прискіпливо. Керівники деяких обласних управлінь та контролюючих служб і досі згадують повернуті їм розгніваними начальниками довідки та звіти: мовляв, таких нам не треба, а не «нариєте» негативу, який «опускатиме» Томіна, — самі позбудетеся посад. Так за кілька тижнів із цілком успішного керівника регіону він перетворився на головного винуватця ледь не всіх бід своїх земляків — невиплаченої зарплати, зростання цін на м'ясо та інші продукти харчування, невиконання плану податкових надходжень до державної скарбниці...

Це містечко за 100 км від Дніпропетровська годилося б називати обраним Богом. Бо таких покладів цирконієвих чи титанових руд, як у Вільногірську, немає більше ніде у світі, окрім хіба що Австралії та Африки. Плюс алюмосилікати, сполуки гафнію та інші матеріали, незамінні в авіаційній, космічній промисловості, атомній енергетиці, високоточній електроніці. Справді, легше знайти сфери, де вільногірські скарби не використовуються. Місцевий гірничо-металургійний комбінат випускає понад 40 видів продукції й по праву вважається перлиною української промисловості.