Із тих місць, які справили найсильніший вплив на формування особистості Михайла Грушевського, село Сестринівка (нині Козятинського району Вінницької області) відіграло особливу роль. Звідси була родом його мати, тут понад півстоліття займав парафію його дід Захарій Оппоков, і сюди не раз батьки привозили малого погостювати у родинному гнізді. Перший такий приїзд відбувся у 1873-му, коли Грушевському йшов тільки сьомий рік, а оскільки сім'я тоді мешкала на Кавказі в іншомовному та іншоетнічному середовищі, хлопчика глибоко вразило перше усвідомлене особисте знайомство з Україною. Згодом він приїжджатиме сюди ще сім разів — і як учень Тифліської гімназії, і як професорський стипендіат Київського університету. Востаннє він побуває тут у 1895-му, відвідавши діда за кілька місяців до смерті.
Про особливу роль цього подільського села Грушевський залишить власноручні свідчення у «Споминах»: «...І коли я все-таки любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя, то се було тому, що як-не-як се був властиво одинокий пункт, де я міг зв'язуватись з українською стихією, дотикатися до української землі, до її природи, до її культури...»
У селі донині збереглася церква, у якій служив Захарій Оппоков, його могила обіч храму, хата, в якій він жив. Місцева вчителька Людмила Левчук за кілька років зібрала чимало матеріалів про видатного земляка та його рідню по материнській лінії, на основі яких у шкільному музеї розгорнули експозицію — всі ці обставини логічно приводили до думки про створення музею першого голови Центральної Ради.
Відзначення 140-річчя від дня народження Михайла Грушевського виявилось зручною нагодою для початку робіт, до реалізації проекту підключились обласна та районна державні адміністрації, і практично за місяць на місці дідової хати, яка за ветхістю вже не підлягала відновленню, виріс ошатний музейний будиночок. Фахівці обласного краєзнавчого музею створили в ньому прекрасну експозицію. Є тут навіть ексклюзивні експонати — наприклад, залікова книжка студента Івана Березовського із записом, який зробив особисто Михайло Сергійович. І хоч часу відводилось украй мало (досить сказати, що роботи закінчували о третій годині ночі перед самісіньким відкриттям), 29 вересня — cаме у день народження — музей прийняв перших відвідувачів.
Поки що новостворена «установа пам'яті» діятиме як сільський музей, але в перспективі можливе підвищення її статусу і перетворення на філію обласного краєзнавчого музею. А можливо — і на філію центрального музею Михайла Грушевського в столиці.