Цього року Україна святкує 150-річний ювілей найславнішого сина Галичини, великого українського мислителя Івана Франка. Каменяр завжди стверджував: «Лише боротись значить жить», тому не йшов на компроміси у принципових питаннях. Можливо, через це такою важкою була його доля, а університет, який носить його ім'я, так і не спромігся прижиттєво зарахувати його своїм професором. Наші ж із вами «представники еліти» чудово перемінили слово «конфронтація», яка є неминучою у політичній боротьбі, на поняття «комфорт». Для них «лише угодним бути — значить добре жить».
Якось уже так буває, що геніальні люди мають Божий дар передбачення, тому часто у їхніх творах можна віднайти аналогії або паралелі з сьогоденням. Доволі цікавою та водночас актуальною є пересторога Каменяра щодо врахування усіх згод і незгод при будівництві (читайте — при створенні політичних коаліцій та підписанні універсалів). Тож спробуємо подивитись на питання через призму Франкового твору — сатиричного оповідання «Як то згода дім будувала». Слова філософа подаємо зі скороченнями півжирним курсивом, наші «паралельні місця» — звичайним шрифтом.
Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам'яний, вигідний.
Абсолютно не бідні політики вирішили поділити владу поміж собою, але у спосіб максимально «демократичний». Так хитрували з виборами і політреформою, що самі заплуталися. Вирішили створити коаліцію, тривку, контрольовану, вигідну. Щоб для всіх місце знайшлося.
...наслухавшись приказки «Згода дім будує, Незгода руйнує»,... запросили Згоду, щоб і їм дім збудувала.
Після тривалого і безуспішного комбінування українські політичні табори вирішили створити коаліцію для всіх («широку»). Щоб простим людям сподобалася. Вирішили зігнорувати політичні антагонізми й суперечності, ідеологічні особливості та обіцяні рубежі. Вирішили, що люди вибачать їм в ім'я єдності та братання.
Бідні люди справді бачили, що Згода не мала ані одного зуба в роті, була сива та поморщена... Коли б у них були завидющі очі, то були би бачили, що старушка трохи не гола, бідна, обшарпана...
Народ розуміє, що згода між непримиренними політичними таборами є неприродною, багато виборців сприймають її як зраду. Електорат чим далі, тим більше розуміє неспроможність окремих лідерів і їхніх так званих «партій», бачить, що в них немає чіткої ідеології.
Обнявши будову дому і зробивши перший контракт у нотаря, Згода першим ділом пішла до Незгоди...
Непримиренні політичні опоненти подали один одному руки, уклали універсал, непередбачений чинним законодавством, — документ, який мало до чого зобов'язує.
Згода: — Зглянься на Бога, покинь свою погану роботу! Не мішай мені, не рий піді мною, нехай я тим бідним людям дім збудую...
Один табір каже іншому: залиште нас у спокої — дайте покерувати країною; працюймо на державу і збагачуймося у владі самі.
Незгода: — Я тобі, напевно, на перешкоді не стану, а з твоєю будівлею і опісля справлюсь.
Другий табір твердить: поки що ми вам не перешкоджатимемо, а там — побачимо...
Грунт, на котрім мав будуватись дім бідних людей, був не зовсім чистий.
Домовленості між таборами не були прозорими та чіткими. Внаслідок «дерибану» на посади прийшли скомпрометовані особи з низькими моральними якостями, що не тримають слова. Не скажу також, чи коротко чи довго вони працювали при цій будові, а перейду до того торжественного дня, коли будова вже була готова й коли її посвячувано...
Коаліція майже сформована. Заангажовані політологи пояснили її необхідність, вигідність та важливість.
Згода: — Маєте, хвала Богу, домик гарний, для спільного вжитку.
«Наша Україна» досить широко представлена в коаліційному уряді, очолюваному представниками Партії регіонів.
І раптом захрустіло, затріщало, і загуркотіло, і на місці, де перед хвилею пишалася нова будівля, згромаджені побачили велику хмару куряви. А коли курява розвіялась ... з-посеред розвалин вилізла ще одна постать... Це була... Незгода.
Суперечності проявилися ще до завершення побудови коаліції: між двома частинами уряду знову проявилися чіткі ідеологічні та стратегічні розбіжності, частину урядовців викрито на прагненні урвати з держбюджету чим більші шматки на користь своїх людей та регіонів. Головна причина незгоди — контроль над бюджетом та фінансовими потоками. Тепер одна зі сторін (ПР), набравшись сили, диктує іншій свої зверхні умови, інша («НУ») — намагається утримати владу.
Незгода до Згоди: — ...А тепер скажи мені, пощо ти сама підступом мене в свої фундаменти замурувала?
Майбутні суперечності були закладені у вигляді міни вповільненої дії ще при створенні «широкої» коаліції.
...А пишний дім, Згодою збудований, лежав у розвалинах.
...Добре, коли розвалиться така коаліція. А коли йтиметься про країну?
Такі от аналогії. Хай читач подумає. А при нагоді — перечитає не лише твори великого Івана Франка, а й те, що обіцяли виборці політикам у своїх програмах зовсім недавно.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
