Епоха екранних богинь, європейських акторок, яких обожнює світ, минула. Сучасні кінозірки якісь дрібніші, звичайніші, ніж, скажімо, такі ідоли чоловічої половини аудиторії 60-х і 70-х років, як Бріджит Бардо чи Клаудія Кардинале. Хоча ні, таки є з цього правила й приємні винятки. «Клаудією Кардинале нашого часу» можна без такого вже й великого перебільшення назвати блискуче вродливу й талановиту італійську акторку Моніку Беллуччі. Ця неймовірна жінка, якій, до речі, завтра виповнюється 42 роки, вирізняється не лише красою: вона інтелігентна, культурна, талановита і може одним поглядом поставити на коліна будь-якого чоловіка. На жаль, у нашому буденному житті такі жінки трапляються напрочуд рідко. На щастя, залишається кіно. Цього року Моніка Беллуччі доросла до голови журі Каннського фестивалю, але досі не соромиться демонструвати з екрана все найкраще, що має (а має вона все, що треба, і то яке!). Актриса наполягає, що екранна оголеність не є образою моральності, пишається своїми округлостями і почувається комфортно, коли їх демонструє. На наше чоловіче щастя.

Нелюбов Сандри Буллок до всіляких папараці — явище загальновідоме. Ще б пак, адже ця кінозірка вже кілька років живе «під прицілом» такого собі ненормального Томаса Велдона. Ще у 2003 році «Міс Конгеніальність» скаржилася на те, що цей тип переслідує її у різних штатах і бажає «вступити у зв'язок». Тоді Буллок досить легко домоглася рішення суду, який заборонив Велдону наближатися до акторки ближче ніж на 200 ярдів. Сандрі справді було через що хвилюватися, адже, як дізналися її адвокати, Велдон хворий на параноїдальну шизофренію й лікувався в Інституті психічного здоров'я штату Теннессі.