Гірнича наука тут безсила?

       Члени експертної комісії продовжують з'ясовувати причини потужного викиду метану, що забрав 13 людських душ і вклав на лікарняні ліжка 62 потерпілих, і навіть не приховують певної розгубеності. Адже досвідчені й бувалі в різноманітних гірничих бувальцях фахівці, за їхніми зізнаннями, тепер зіштовхнулися зі своєрідною «білою плямою». Утім деякі обставини і передумови підземної аварії таки вже вдалося з'ясувати.

      «Над лавою, над механічним кріпленням сталося різке зміщення крівлі, основної крівлі піщаника, потужність якого понад 20 метрів», - авторитетно засвідчив журналістам керівник експертної комісії, директор Інституту геотехнічної механіки, академік НАН України Анатолій Булат. За його словами, згадане дуже різке зміщення викликало надзвичайно потужний удар бокових порід, і деякі секції металевого кріплення виявилися не тільки перекинутими, а й буквально розірваними. А продовженням  отого різкого зміщення порід основної безпосередньої крівлі став викид величезної кількості метану - є свідчення, що протягом кількох хвилин концентрація метану у вентиляційному стволі стала у п'ять разів вищою за норму! Причому цей викид «не підпадає ні під жодну з п'яти кваліфікацій, описаних гірничою наукою». А тому, каже Анатолій Булат, «багато нюансів, пов'язаних із проведенням гірничих робіт, і вченим, і гірникам тепер доведеться переглядати».

      Тож експерти продовжують вивчати геологію шахти і обіцяють остаточний свій вердикт не раніше, ніж за тиждень. Однак уже зараз фахівці все частіше і все прозоріше натякають, що причина підземного лиха майже на поверхні - величезна глибина шахти імені Засядька (викид стався на горизонті 1078 метрів). Зрештою, ця ж версія виникала й після страшних трагедій у 1999, 2001 та 2002 роках на найглибшому в Україні вугільному підприємстві (роботи тут ведуться на глибині понад 1300 метрів). Ті аварії з величезними людськими жертвами (загинули 125 гірників) свідчили про безсилля найсучаснішого обладнання і технологій проти підземної стихії підступної кілометрової глибини.

      Продовжують з'ясовувати причини трагедії й правоохоронці - за фактом загибелі людей місцевою прокуратурою порушено карну справу. Проте самі шахтарі, та й пересічні донеччани, досить скептично ставляться до подібних зусиль. Адже мають сумний досвід попередніх аварій - попри загибель понад сотні гірників, безпосередніх винних трагедій тоді так і не знайшли. Приміром, після аварії у 2002 році звинувачення були пред'явлені шести керівникам різного рівня підприємства, однак заарештований тільки один із них, а вирок досі не оголошений і карну справу кілька разів повертали для додаткового розслідування. Тому нерідко  «стрілочниками» виступають вже загиблі шахтарі, які, мовляв, свідомо йдуть на порушення безпеки праці. На жаль, частка правди в цьому таки теж є. Бо підземні робітники поставлені в непрості умови - ті ж 3 тисячі з «хвостиком», свідчать потерпілі гірники, вони отримують, якщо наприкінці зміни мають певну цифру тонн вугілля чи метрів проходки. У протилежному випадку заробіток  зменшується до 1.900 чи 1.700... Отож, буває, і намагаються «дурити» чутливі прилади, що визначають концентрацію метану у виробках. Тобто обмотують їх ганчірками тощо. І дуже прикро, що від подібної практики, коли план, а значить і пристойний заробіток, намагаються наблизити будь-якою ціною, не можуть спинити навіть страшні аварії. Ті аварії, про причини яких ніби всі й знають, але кажуть тільки пошепки і при вимкненому або накритому подушкою у лікарняній наволочці диктофоні.