Смертельний полігон

23.09.2006

      У селі Коробочкине Чугуївського району від вибуху снаряда загинуло одразу троє пастухів. І хоча попередня версія НП пролунала досить звично (загиблі нібито розбирали небезпечну знахідку для здачі на металобрухт), у неї мало хто вірить.

      Для сумніву є щонайменше дві причини. По-перше, ці чоловіки мали репутацію серйозних добропорядних громадян, які ніколи не займалися подібним промислом. А по-друге, луки, де ті випасали корів, розташовані неподалік тренувального полігону Харківського інституту танкових військ. Був час, коли навчальні стрільби тут проводили регулярно. До того ж, як встановили спеціалісти, цей снаряд залежався у землі не з часів Великої Вітчизняної війни. Такі боєприпаси використовували саме для танкової техніки й усього лише 20 років тому. А відтак, фахівці не виключають, що вибухівка могла залишитися на луках після навчань.

      На давньому походженні снаряда наполягає і ректор інституту генерал-майор Анатолій Сиротинко. За його словами, на знайдених рештках вибухівки було важко не помітити сліди іржі. Це має свідчити, напевно, про те, що смертоносний предмет, можливо, й належить цьому військовому закладу, але потрапив на луки не з вини теперішнього керівництва. Подібне «алібі» приймають і фахівці МНС. Вони говорять, що на цій території дійсно є вирви, утворені снарядними вибухами. Але вигляд вирв вказує на те, що з'явилися вони тут досить давно. Більше того, територія, де сталася трагедія, тільки межує з танковим полігоном. А сам полігон розташований за кілька кілометрів від вищезгаданих луків. Але оскільки прилаштована під пасовисько земля належить не місцевій територіальній громаді, а знову ж таки танковому інституту, ця історія навряд чи минеться без серйозного «розбору польотів».

      Про один із потенційних висновків можна говорити вже зараз. Сусідство сільських населених пунктів з територіями, що належать військовим відомствам, в Україні поволі стає вибухонебезпечним. Теперішні біди запорізької Новобогданівки — найкрасномовніший тому доказ. Власне,й у Коробочкиному, напевно, не сталося б лихо, якби небезпечна зона була огороджена парканом або, скажімо, військові сумлінніше поставилися до обов'язку ретельно прибирати після стрільбищ виділені їм землі. Навіть звичайнісінькі таблички з попередженням на цих луках з'явилися вже після того, як покинутий снаряд розлетівся на друзки, забравши життя трьох людей. Найстаршому з них було 52 роки, наймолодшому — 35.