Такою шиєю тільки штанги гнути!

      Після встановлення цього незвичайного силового рекорду донеччанин Дмитро Халаджі цілком заслуговує на звання «найміцнішої шиї України». Адже фахівці кажуть, що жодними тренуваннями таких результатів неможливо досягти. Дмитро — дійсно феномен, який має дуже міцні кістки. В іншого спортмена вони просто хруснули б під такою вагою...

      Під загальні оплески та підбадьорюючі вигуки прихильників донбаський силач кинув на свою шию спочатку штангу вагою 130, 140, а потім і всі 150 кг. Найсильніший українець, який нещодавно став і чемпіоном світу на змаганнях із нетрадиційних гирь, зізнався, що спочатку зовсім не планував робити виклик 150-кілограмовій залізяці: «Моїм сьогоднішнім рекордом мали стати 140 кг. Але дорогою до цього спортзалу я побачив у газеті інформацію про те, що збираюся кидати всі 150 кг. Тому, аби не підводити пресу, було вирішено йти на ще більший рекорд».

      Потім богатир зробив ще один вражаючий крок: підкинувши на своїй міцній шиї штангу вагою 50 кг 51 раз. Після цього рекорду Дмитро і зовсім «розійшовся»: відповідаючи на запитання журналістів, він демонстрував свої «звичайні» тренувальні вправи: зав'язував вузлами величезні цвяхи та розламав підкову. «Встановлення рекордів — це спосіб життя. Хтось збирає марки, хтось монети, а я колекціоную рекорди», — каже Дмитро.

      Незважаючи на фізичну втому від встановлених рекордів, у його планах немає місця відпочинку — зізнається, що знову піде до спортзалу вже цієї неділі. Аби відновити сили, Дмитрові не потрібна навіть жодна висококалорійна дієта. Спеціального меню чемпіон, вага котрого коливається від 124 до 126 кг, не має: «Їм те ж саме, що й інші люди, але молоко та яйця вживаю у більшій кількості».

      Своєю силою богатир завдячує хорошим генам та сумлінним тренуванням: «Мій прадід колись боровся з ведмедем. Та й батько також завжди був дуже сильним». Якщо ж говорити про наполегливість, то тут рекордсмен має власну непросту історію. У віці чотирьох років, ще будучи маленьким хлопчиком, Дмитро випадково перекинув на себе чайник із киплячою водою та отримав сильні опіки III та IV ступеня — вигоріло 37 відсотків шкіри. Внаслідок цього він три роки провів у лікарнях, переніс сім важких операцій із переливанням крові. «Лікарі казали, що я не виживу та помру до 10 років, але все ж залишалася надія. Мене врятувала лише сила волі», — згадує тепер уже національний герой Дмитро Халаджі.

      Нині спортсмен вдало користується своєю рідкісною силою: у щоденному житті може звільнити машину з-під снігового замету або допомогти випадковим супутникам «нашвидкуруч» поміняти шину, піднявши автівку «однією лівою».

      Присутня на встановленні рекорду олімпійська чемпіонка Лілія Підкопаєва, фонд якої допомагає Дмитрові фінансово, каже: «Дмитро Халаджі має феноменальні дані. До того ж своєю героїчністю щодо подій у дитинстві він заслуговує бути взірцем для багатьох, особливо для молоді. Ми повинні мати нових героїв, а тим більше — таких, які б сприяли здоровому розвитку нації». Не обійшлося з боку гімнастки й без моральної підтримки: «Ми приїжджаємо підтримати Дмитра на всі акції, які проводимо з ним. Дуже віримо у те, що він має велике майбутнє. Я впевнена, що на Олімпійських іграх він би вже давно став переможцем, але Дмитрові цікаві саме перемоги над самим собою».

      Лілія прокоментувала подію, свідком якої вона стала, так: «Мені здається, ми не до кінця розуміємо, наскільки це складно. Будь-яка звичайна людина просто зламається під вагою таких випробувань, а Дмитро з цим справляється. Після кидків штанги я попросила Дмитра показати свою шию і побачила там жахливі мозолі. Це дуже важко, але завжди треба чимось жертвувати, аби мати такі досягнення».

      Нечувані рекорди Дмитра Халаджі вже зафіксувала «Книга рекордів України». Її представник Ігор Підчібін також не приховує захоплення досягненнями силача: «Все, що робить Дмитро — надзвичайні речі. Ніхто у світі не зможе повторити його досягнень».

      На майбутнє наш чемпіон має наполеонівські плани. Серед найближчих — виступи у цирках та в містах історичного значення: у Києві, Чернігові, Полтаві, Переяславі, Севастополі, на Хортиці та Кам'яній Могилі. Хотілося б Дмитрові показати свої здібності й у Києво-Печерській, Святогірській та Почаївській лаврах. До програми цих виступів входитимуть такі силові номери, як розривання ланцюгів, піднімання вантажівок, розбивання каміння. «Щодо рекордів, то впродовж наступних трьох років, швидше за все, я кину на шию вже 200 кг», — додає непосидючий богатир.